Застосування реституції за нікчемним договором лізингу

Верховний Суд  20 травня 2020 року залишив без змін постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року, якою рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

З матеріалів справи видно,  що 11 лютого 2014 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та     гр. А.  укладено договір про фінансовий лізинг, згідно з яким позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу  SEAT  строком на 60 місяців, а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити кошти за договором шляхом здійснення авансового, адміністративного та реєстраційного платежів, а також першого лізингового платежу з подальшими щомісячними платежами до повного виконання умов договору.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року у справі № 243/7584/16-ц  позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» до   гр. А. про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу задоволено частково; стягнуто з гр. А.  на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу,  а саме: основну суму заборгованості - 171 018,67 грн, плату за користування об`єктом лізингу - 120 279,69 грн, збитки в розмірі   225 158,01 грн, а також судові витрати в розмірі 8 517,24 грн, а всього  524 973,61 грн; у задоволенні зустрічного позову гр. А. до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу гр. А.  задоволено; рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до  гр. А. про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовлено;  зустрічний позов  гр. А. до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину задоволено частково; встановлено нікчемність правочину - договору про фінансовий лізинг від 11 лютого 2014 року , укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та гр. А. ; застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь гр. А.  авансовий платіж в розмірі 41 366,58 грн; стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь гр. А. судовий збір в розмірі 826,80 грн та в дохід держави судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» відхилено; рішення апеляційного суду Донецької області  від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі від 18 липня 2016 року гр. А. передав ТОВ «Порше Лізинг Україна» легковий автомобіль марки SEAT, який він отримав за договором про фінансовий лізинг.   

Також установлено, що  гр. А.   оплатив авансовий, адміністративний та реєстраційний платежі, а також перший лізинговий платіж за отриманий автомобіль на суму  41 366,58 грн. Встановивши нікчемність договору про фінансовий лізинг апеляційний суд застосував наслідки нікчемного правочину та стягнув з   ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь  гр. А. сплачені ним кошти в сумі 41 366,58 грн, прийнявши до уваги, що автомобіль вже повернутий позивачеві.

У справі, що переглядається ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що автомобіль повернутий після користування ним відповідачем в період з моменту отримання - з лютого 2014 року до дати повернення - по липень 2016 року, тому вартість транспортного засобу знизилась у зв`язку із його експлуатацією, тому позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю нового автомобіля на момент укладення договору про фінансовий лізинг та вартістю автомобіля на момент його повернення у розмірі 189 811,76 грн.

У задоволенні зазначених вимог судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в силу їх недоведеності і безпідставності, з урахуванням обставин і підстав, на які посилався позивач у контексті цієї справи, та з урахуванням дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу.

У касаційній скарзі товариство посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув сторони до первісного стану, оскільки не сплатив різницю вартості автомобіля після його експлуатації.

Такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину як обчислення позивачем різниці вартості автомобіля шляхом переведення вартості автомобіля з гривні на долари США станом на час передачі його відповідачу та із доларів на гривню станом на час отримання автомобіля від відповідача, з урахуванням коливання іноземної валюти не передбачено нормами чинного законодавства.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Із повним текстом рішення у справі 243/99936/17 (провадження 2/243/314/2018) можна ознайомитися за посиланням  http://reyestr.court.gov.ua/Review/80496957#   

Читайте нас  та ставте запитання у  соціальній мережі Facebook

Прес-служба суду