Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду судами справ про адміністративні правопорушення,
передбачені статтею 130 КУпАП
суддями місцевих судів Донецької області
за 2016 рік
ПЛАН
- за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
- у зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП
- з інших підстав.
На теперішній час приділяється багато уваги питанню забезпечення безпеки руху на транспорті. Це пов’язано з постійним зростанням кількості справ про порушення Правил дорожнього руху України. Так, якщо у 20014 році до судів Донецької області надійшло 3 516 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з них судами по суті розглянуто 3387 справ, у 2015 році надійшло 4 128 справ вказаної категорії, з них по суті розглянуто 3671 справа, то у 2016 році надійшло 5 023 справи, а розглянуто по суті – 4 129 справ (данні наведені за зведеним звітом ТУ ДСА по Донецькій області).
Слід зауважити, що зі зростанням кількості розглянутих справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, зросла і кількість справ, повернутих для належного оформлення або для направлення за підсудністю та по яких закрито провадження із різних підстав.
Так, у 2014 році повернуто 206 справ вказаної категорії, провадження закрито по 580 справах, з них за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 статті 247 КУпАП) – 254 справи, у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (п.7 ч.1 статті 247 КУпАП) – 303 справи.
У 2015 році повернуто 374 справи вказаної категорії, провадження закрито по 580 справах, з них за п.1 ч.1 статті 247 КУпАП – 239 справи, за п.7 ч.1 статті 247 КУпАП – 303 справи.
Тоді як, у 2016 році повернуто 662 справи вказаної категорії, провадження закрито по 909 справах, з них за п.1 ч.1 статті 247 КУпАП – 324 справи, за п.7 ч.1 статті 247 КУпАП – 512 справ.
Також зросла кількість осіб, звільнених судами від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення з усним зауваженням на адресу особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП (стаття 22 КпАП), у 2014 році було звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 22 КУпАП - 9 осіб, у 2015 році – 31 особа, у 2016 році – 51 особа.
При цьому, у 2014 році суди Донецької області за справами про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП не звільняли від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу (стаття 21 КпАП), у 2015 році звільнено судами від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу 3 особи, а у 2016 році – 9 осіб.
Для проведення даного узагальнення були витребувані справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які знаходились в провадженні 23 місцевих судів Донецької області за період 2016 рік, а також по яких застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП; правопорушника звільнено від адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 22 КУпАП; закрито провадження за відсутністю події і складу правопорушення (п.1.ч.1 ст. 247 КУпАП); закрито провадження із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП); копії постанов по всіх справах, переданих на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КУпАП); копії постанов по всіх справах, повернутих судами, в тому числі і для належного оформлення та 20-30 розглянутих справ про адміністративні правопорушення зазначеної категорії, по яких накладено стягнення.
Однак, Мар’їнський районний суд не відреагував на запит апеляційного суду, не надійшло жодної справи або повідомлення про відсутність справ вказаної категорії.
На розгляд у 2016 році до судів Донецької області надійшло 5 023 справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з них судами розглянуто – 4 129 справ, по 3 213 справам щодо 3 213 осіб накладено стягнення, закрито провадження по 909 справам.
Як зазначено в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»,зі змінами, внесеними постановою ПВСУ № 18 від 19.12.2008 року, звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Під час розгляду справ вказаної категорії судді, здебільшого дотримувалися вищенаведених вимог КУпАП, але трапляються випадки порушення суддями вимог ст. 268 КУпАП, а саме розгляд справ у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при відсутності у матеріалах справи даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як приклад можна навести:
Крім того, під час розгляду справ вказаної категорії брали участь як захисники, особи, повноваження яких було підтверджено нотаріально посвідченими дорученнями, в порушення вимог статті 271 КУпАП:
Верховна Рада України 07 липня 2016 року прийняла Закон №1446-VIII «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким посилена адміністративна відповідальність водіїв та суттєво підвищено розмір штрафів, настільки, що вони стали значно більшими розміру штрафу за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Враховуючи вказані зміни, суди суттєво підвищили вимоги до належного складання протоколів про адміністративні правопорушення, що також відповідає роз’ясненням, викладеним у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Протокол про адміністративне правопорушення посідає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, суд встановлює наявність чи відсутність скоєного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що зазначаються у ст. 280 КУпАП і мають значення для правильного вирішення справи, що вимагає від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.
Так, згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, тобто, всі необхідні для розгляду справи відомості, які належним чином повинна з’ясувати саме особа, яка складає протокол.
Втім, як показує практика, посадові особи органів, уповноважених порушувати провадження по справам про адміністративне правопорушення, не завжди виконують вищевказані вимоги. Так, до недоліків, допущених при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, судді місцевих судів відносять:
- в протоколі про адміністративне правопорушення неправильно, нерозбірливо вказані або зовсім не вказані дані про особу правопорушника, місце його проживання; не вказується дата, час, місце вчинення правопорушення, марка транспортного засобу та (або) його номерний знак, яким керував правопорушник;
- не розкрито суті правопорушення, особливо при кваліфікації дій за ч.2,3 ст. 130 КУпАП не вказана повторність в фабулі правопорушення, не зазначена частина статті;
- складено один протокол за вчинення двох і більше адміністративних правопорушень;
- не додано копії документів, на підставі яких було встановлено особу правопорушника, довідки про наявність водійського посвідчення, відеозапису, який зроблено під час складання протоколу, висновку щодо результатів медичного обстеження на стан сп’яніння, письмових пояснень свідків;
- висновок закладу охорони здоров’я не підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, належним чином не завірений,
- дата складання протоколу передує часу вчинення правопорушення;
- протокол складено за ч.1 ст. 130 КУпАП, тоді як з матеріалів вбачається, що особа повторно протягом року вчинила аналогічне порушення;
- не долучено копій постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, за протоколами за ч.2.3 ст. 130 КУпАП
- відсутність в протоколі підпису особи, яка його склала при відсутності запису про відмову від підпису;
- повертається для уточнення виду транспортного засобу (за протоколами керування мото, скутерами) – Волноваський районний суд
- особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз’яснюються її права та обов’язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не вручено копії протоколу;
- у протоколі маються численні виправлення, закреслення, мають місце скорочення слів та словосполучень, протокол складено нерозбірливим почерком, що унеможливлює його читання.
Велика кількість повернутих справ свідчить про недбале ставлення до їх складання уповноважених осіб.
Так, найбільше було повернуто протоколів по справах про адміністративні правопорушення за 2016 рік Костянтинівським міськрайонним судом - 84 справи, що складає 36 % від загальної кількості справ вказаної категорії, що надійшла на розгляд суду (233 справи), Дружківським міським судом повернуто 44 справи, тоді як надійшло 170 справ, тобто повернуто 26% справ, Красноармійським міським судом повернуто 78 справ, що складає 22 % від загальної кількості справ вказаної категорії, що надійшла на розгляд суду (352 справи).
Втім, слід зауважити, що деякі судді повертають протоколи для належного оформлення після початку розгляду справ, що не відповідає вимогам закону.
Так, постановою Волноваського районного суду від 28.10.2016 року повернуто справу щодо Б. за ч.2 ст. 130 КУпАП, протокол складено за порушення п.2.9а ПДР України, з тих підстав, що пояснення правопорушника в судовому засіданні не спростовуються матеріалами справи, до протоколу не додано та в ньому не зазначено доказів керування правопорушником транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.
Аналогічні:
Крім того, протоколи повертаються суддями також з тих підстав, що у протоколі зазначена адреса правопорушника на території Донецької області, яка не підконтрольна Україні та відсутні будь-які інші засоби зв’язку (номер телефону або електронна пошта), що виключає можливість повідомлення правопорушника про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (Артемівський міськрайонний суд).
З цим неможна погодитися, оскільки учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце судового засідання в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання відповідного суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Значна кількість протоколів про адміністративні правопорушення поверталися суддями для направлення їх до належного суду або судді спрямовують вказані протоколи до відповідного суду, враховуючи вимоги статі 276 КУпАП, при цьому інколи за клопотанням правопорушника, але здебільшого за власною ініціативою.
Між тим, стаття 276 КУпАП передбачає декілька альтернативних місць розгляду справ про адміністративне правопорушення, а саме за місцем його вчинення, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, тому суддям слід виважено ставитися до питання направлення справ для розгляду у інший суд, коли справа може також бути розглянута відповідно до вимог ст.276 КУпАП і у цьому суді, оскільки у деяких випадках таке повернення справ приводить до закриття справ у зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Так, постановою Слов’янського міськрайонного суду від 29.11.2016 року справу щодо З. за ч.2 ст. 130 КУпАП повернуто до Управління патрульної поліції в м.Краматорську та Слов’янську ДПП для вирішення питання щодо направлення по підсудності з тих підстав, що правопорушник проживає у м. Києві, тоді як правопорушення вчинено 14.09.2016 року у м.Слов’янську. Аналогічні: - постанова Слов’янського міськрайонного суду від 08.11.2016 року справа щодо З. за ч.1 ст. 130 КУпАП повернута до Управління патрульної поліції в м.Краматорську та Слов’янську ДПП для вирішення питання щодо направлення по підсудності з тих підстав, що правопорушник проживає у м. Суми, тоді як правопорушення вчинено 12.08.2016 року у м.Слов’янську;- постанова Краматорського міського суду від 03.11.2016 року справа щодо Б. за ч.1 ст. 130 КУпАП направлена для розгляду за підсудністю до Дружківського міського суду з тих підстав, що правопорушник проживає у м. Дружківка, тоді як правопорушення вчинено 20.08.2016 року у м. Краматорську. Частина матеріалів направлялася суддями для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за місцем проходження служби з тих підстав, що правопорушник є військовослужбовцем.
Відповідно до вимог статті 15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Між тим, існує практика, коли суддями без належного обґрунтування направлялися справи для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності або навіть закривалися провадження за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з цих підстав. Так, постановою Волноваського районного суду від 11.05.2016 року адміністративний матеріал щодо С. за ч.1 ст. 130 КУпАП направлено командиру військової частини, для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак з постанови не вбачається, що правопорушник є водієм транспортних засобів ЗСУ або інших формувань - військовослужбовцем строкової служби.
Постановою Артемівського міськрайонного суду від 12.10.2016 року провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито щодо С., командира взводу зв’язку на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП з тих підстав, що він повинен бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у ЗСУ.
Крім того, деякими суддями закривалися провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з невідповідністю протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, існування вказаної практики суперечить вимогам закону.
Як приклад, можна навести наступні рішення районних судів:
Неправильною також є практика суддів, які закривають провадження по адміністративних справах за відсутністю в діях правопорушника події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 або ч.3 ст.130 КУпАП та звільняють правопорушників від відповідальності при відсутності в матеріалах справи судового рішення про притягнення правопорушника до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також у тих випадках, коли матеріал щодо правопорушника надійшов за ч.1 ст. 130 КУпАП, а суддя вважає, що в його діях вбачається склад правопорушення, передбачений ч.2 ст. 130 КУпАП.
Як приклад, можна навести наступні рішення:
Частина 1 зазначеної статті як окремі передбачає такі склади правопорушень:
Отже, як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність по ній настає:
у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України),
у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України),
також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа:
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»,зі змінами, внесеними постановою ПВСУ № 18 від 19.12.2008 року, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП потрібно враховувати положення правових
норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема, ч. 8 ст. 121 КпАП, Правила дорожнього руху.
Так, суддями місцевих судів закривались провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що особа, щодо якої складено протокол, хоча і перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, але не керувала транспортним засобом на час складання протоколу поліцейськими (особа зовсім не керувала транспортним засобом, знаходячись біля транспортного засобу або транспортним засобом керувала інша особа під час зупинки поліцейськими).
Як приклад можна навести:
Однак, слід зазначити, що мають місце випадки, коли судді закриваючи провадження за вказаними обставинами не завжди повно з’ясовують всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не допитують правопорушників, свідків, вказаних в протоколі, поліцейського, який склав протокол, не витребовують відеозапис.
Як приклад можна навести:
Відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять відповідно до вимог статті 266 КУпАП. Слід також звернути увагу, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до вимог статті 266 КУпАП, а також в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 476 від 08.07.2015 та №888 від 28.10.2015, затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп’яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп’яніння. При відсутності вказаних ознак сп’яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп’яніння.
Суддями місцевих судів закривалися провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки протокол не містив наявних ознак алкогольного сп’яніння у водія транспортного засобу:
Між тим, суддями місцевих судів закривалися провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з порушенням вимог вищенаведеної Інструкції, а саме з тих підстав, що зазначені поліцейськими в протоколі ознаки сп’яніння не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тоді як огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно:
Суддями обґрунтовано закривалися провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у тих випадках, коли протоколи складалися за порушення п.2.9а, п.2.5 ПДР України, в протоколі зазначалися ознаки сп’яніння, при цьому водія транспортного засобу поліцейський направляв до медичного закладу для проходження огляду на стан сп’яніння, але за результатами такого огляду ознак сп’яніння у водія не було виявлено, про що в матеріалах справи був наявний висновок лікаря-нарколога:
Слід також зазначити, що огляд на стан сп’яніння проводиться поліцейськими, які мають спеціальні звання, на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби), а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення (далі – заклад охорони здоров’я), лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
При цьому, огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, в присутності двох свідків. Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Так, суддями місцевих судів обґрунтовано закривалися провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у тих випадках, коли огляд на стан сп’яніння проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, при цьому як свідки були залучені поліцейські або тільки один свідок:
Крім цього, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які відмовилися від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або незгодні з результатами огляду, проведеного поліцейським, мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я і поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Так, суддею Володарського районного суду 11.07.2016 року було закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП щодо Ш. а ч.1 ст. 130 КУпАП, протокол складено за порушення п.2.9а ПДР України (0,89%), оскільки медичний огляд проведено після спливу двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Узагальнення розгляду судами справ зазначеної категорії виявило, що деякі судді необгрунтовано закривають провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову водія транспортного закладу від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Так, постановою Красноармійського міськрайонного суду від 25.11.2016 року, провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито щодо А., протокол складено за порушення п.2.5 ПДР України, який відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, але суду надав довідку лікаря-нарколога, за результатами освідчення ознак алкогольного сп’яніння не виявлено.
Також, постановою Артемівського міськрайонного суду від 22.11.2016 року щодо Н., протокол складено за порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, але суд, закриваючи провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, зазначив, що відсутні підтвердження стану сп’яніння.
Також, деякі судді місцевих судів закривали провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у тих випадках, коли правопорушник у лікарні відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння: постанова Добропільського міськрайонного суду від 31.10.2016 щодо Щ. за ч.1 ст. 130 КУпАП, водій відмовився в лікарні здавати біологічний матеріал.
Слід зауважити, якщо водій транспортного засобу ухиляється від огляду на стан сп’яніння, який йому було запропоновано пройти з дотриманням всіх діючих вимог, відповідні його дії та ознаки сп'яніння зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, то це вже є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, згідно пункту 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення
огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох
свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, судді місцевих судів безпідставно закривали провадження по справах про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення також у тих випадках, коли після складання протоколу за порушення п.2.5 ПДР України, огляд на стан сп’яніння проводився за ініціативою правопорушника, після спливу двох годин після складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст. 247 КУпАП постановою Красноармійського міськрайонного суду від 30.11.2016 року обґрунтовано та вмотивовано було закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності Пруса Сергія Олексійовича за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв’язку з наявністю по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови суду про накладення адміністративного стягнення (постанова Красноармійського міськрайонного суду від 21.10.2016 року).
Крім того, судами закривалися провадження в справах про адміністративні правопорушення вказаної категорії на підставі п.9 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку зі смертю особи, щодо якої було розпочато провадження в справі:
У санкціях частин 1-4 статті 130 КУпАП визначено безальтернативний розмір штрафу та строк позбавлення права керування транспортним засобом, що унеможливлює при призначенні відповідного стягнення визначити його справедливий розмір з урахуванням всіх обставин справи.
Крім того, з роз’яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП.
Суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Слід визнати правильною практику суддів, які посилаючись на вимоги закону та вказані роз’яснення Пленуму накладають стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, що також відповідає вимогам статей 1 та 23 КУпАП
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду від 22.12.2016 року Ш.Д.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами. Суддею враховано, що Ш.Д.С. не отримував посвідчення водія, що вбачалося з довідки інспектора Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування у даному випадку стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Також, існує практика, коли судді закривають провадження по справі з тих підстав, що правопорушника вже було позбавлено права керування транспортними засобами, тому не можна застосувати таке стягнення повторно.
Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року роз’яснено, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Тому слід визнати правильною практику суддів, які закривали провадження з наведених підстав під час розгляду справ за статтею 130 КУпАП, в редакції, що діяла до внесення змін Законом № 1446 від 07.07.2016:
Мають місце випадки, коли судді закривають провадження за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тоді як за змістом постанови вбачається існування інших підстав для закриття.
Так, постановою Дружківського міського суду від 19.09.2016 щодо А. за ст. 130 ч.1 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тоді як за змістом постанови правопорушник скоїв адміністративне правопорушення у стані крайньої необхідності, їхав за ліками для сестри, яка терміново потребувала ліків. На підтвердження додані медичні документи.
Стаття 247 цього Кодексу, а саме коли провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, наводить вичерпний перелік обставин, що виключають можливість провадження в справі про адміністративне правопорушення. До таких обставин вказана стаття також відносить вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Тобто, вчинення адміністративного правопорушення у стані необхідної оборони або крайньої необхідності виключає можливість настання адміністративної відповідальності. Згідно статті 18 КУАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна школа є менш значною, ніж відвернена шкода.
Закриття провадження судами через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
Для узагальнення за 2016 р до Апеляційного суду Донецької області надійшло 330 стправ (з 512 справ, зафіксованих за статистичними даними) провадження за якими було закрито судами за положеннями ст. 38 КУпАП через сплив строку накладення адміністративного стягнення згідно ст. 247 ч. 1 п.7 КУпАП
За територіальною підсудністю ці справи розподіляються наступним чином.
Місто Маріуполь
Центральноміський (Жовтневий) суд - 20
Кальміуський (Іллічівський) суд - 13
Лівобережний (Орджонікідзевський) суд - 13
Приморський суд - 3
Всього за містом - 49 справ
Артемівський міськрайонний суд - 80
Красноармійський суд – 34
Костянтинівський міськрайонний суд – 26
Великоновоселківський суд - 24
Волноваський суд - 20
Дзержинський міський суд - 16
Слов’янський міськрайонний суд - 15
Володарський суд - 13
Краматорський міський суд - 11
Селідовський суд - 11
Краснолиманський суд - 10
Добропільський суд - 6
Дружківський суд - 5
Першотравневий суд – 4
Дімитровський суд - 4
Новогровіський суд - 1
Олександрівський суд - 1
Закриті провадження по справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП за спливом строків накладення адміністративного стягнення складають 10,2 % від загальної кількості розглянутих судами справ цієї категорії у 2017 році. (5023 справи)
У цій категорії справ у межах ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено судом не пізніше як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Встановивши ці обставини, суд діючи у межах ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП закриває провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо певної особи.
З опрацьованих справ про адміністративні правопорушення вбачається, що найбільш поширеними причинами закриття проваджень через сплив строків накладення адміністративного стягнення є:
Вимоги до порядку складання та змісту проколу про адмінстратитвне правопорушення передбачені ст. 254 – 256 КУпАП за якими він складається уповноваженою на те посадовою особою, у данному випадку органів внутрішніх справ (Національної поліції).
За загальними правилами в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складання, призвище, ім’я по батькові особи яка склала протокол, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за данне правопорушення, призвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол також може бути підписано і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі роз»яснюються її права і обов»язки передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Основною нормативною базою, регламентуючою особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП є
Виходячи з загального змісту наведених спеціальних нормативних актів виходить, що протокол у справах адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП має певні відмінності та крім обставин, зазначених в ст. 256 КУпАП повинен складатися
- з обов’язковою участю двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами щодо неупередженості яких виникають сумніви;
- містити достатні підстави, за якими поліцейський вважає, що особа перебуває у стані сп’яніння;
- містити акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським, висновок лікаря закладу охорони здоров’я про результати огляду особи (у разі підтвердження стану сп’яніння), до яких інструкціями встановлені окремі вимоги, або відомості про те, що особа відмовилася від перевірки з використанням спеціальних технічних засобів або проходження огляду у лікаря.
- може містити відомості про вилучення у водія прав керування ТЗ (при наявності), відсторонення від керування ТЗ та тимчасове затримання ТЗ.
Крім іншого поліцейський, який подає матеріали до розгляду в суд готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 2 та 3 статті 130 КУ пАП - довідку про належність транспортного засобу.
За вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11.15 року № 1395 записи в адмінпротоколі здійснюються розбірливим почерком, а призвище, ім’я по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування) місце роботи, а також посада спеціальне звання та призвище, ім»я по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.
Розділом 13 цієї Інструкції передбачено, що адмінматеріали, оформлені поліцейським, протягом однієї доби надсилаються до підрозділів адміністративної практики для подальшої їх реєстрації та опрацювання. При цьому строк направлення протоколів про адміністративні правопорушення до суду загальними правилами, встановленим ст. 257 КУпАП не передбачений, незважаючи на стислі строки їх розгляду та накладення адміністративного стягнення.
Аналізуючи причини пропущення строків накладення адмінстягнення згідно ст. 38 КУпАП та закриття проваджень за ст. 130 КУпАП України з причини несвоєчасної передачі проваджень до суду працівниками поліції, Найбільш поширеними такі випадки є в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області - 22 матеріали, що складає 96 % з кількості матеріалів, за якими було закрито провадження за спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП у цьому суді. Проаналізованими данними встановлено що до суду надійшло за спливом 2-х місячного строку з часу вчинення особою правопорушення - 10 проваджень; за спливом 3-х місячного строку з часу вчинення особою правопорушення - 12 проваджень. У переважній більшості цих матеріалів особи визнавали свою вину у керуванні ТЗ у стані сп»яніння, але провадження по справах було закрито судом через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
Наприклад: за протоколом про адміністративне правопорушення, правопорушення за ст. 130 ч.2 було вчинено Г.А.В. 02.07.15 року, а за протоколом автоматизованого розподілу матеріал надійшов на розгляд Костянтинівського міськрайонного суду 30.12.15 року, тобто через 3 місяці після вчинення особою правопорушення.
Найбільш поширеною причиною закриття проваджень про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП через повернення судами адміністративних проваджень поліції для усунення недоліків у складанні протоколів про адміністративні правопорушення та неповноту матеріалів, що надійшли до суду для розгляду, тобто через порушення працівниками поліції вимог ст. 256 КУпАП є закриття проваджень в Красноармійському міськрайонному суді - 97% з кількості закритих проваджень.
Вважаю, що судді, повертаючи матеріали для належного оформлення до поліції, не завжди виправдано керуються п. 24 рекомендацій, викладених в пленумі ВСУ від 25.12.05 р. № 14 «Про практику застосування судами Украъни законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспрті», за якими протоколи, складені з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП рекомендовано повертати для належного оформлення.
Найчастішою причиною повернення матеріалів з Красноармійського суду до поліції через порушення ст. 256 КУпАП України є не правильне або не точне місце проживання правопорушника за адресою вказаною у протоколі - 67% повернутих матеріалів. При цьому, такі випадки мають місце і тоді, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності визнає свою вину у керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння, згідно її пояснень викладених у протоколі, повідомлена про час та місце розгляду справи в суді за данними адмінпротоколу, але не з»являється до суду згідно поштових повідомлень за спливом строку зберігання поштової кореспонденції, або її адреса не підтверджується органами фіскальної служби при отриманні судом відповіді про ідентифікаційний номер правопорушника. У більшості випадків судді не вдаються до приводу правопорушника органами поліції, хоча у п»яти справах судді намагалися забезпечити явку правопорушника до суду шляхом приводу представниками поліції.
Непоодинокими є випадки безпідставного повернення судами до поліції адмінматеріалів через неконкретизоване обвинувачення у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що не передбачено ст. 256 КУпАП, або через відсутність акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським або висновку лікаря закладу охорони здоров’я про результати огляду особи (у разі підтвердження стану сп’яніння) - у разі відмови особи в присутності свідків від обстеження на стан сп»яніння.
Наприклад, постанова Красноармійского міськрайонного суду від 12.10.16 р. по справі за ст. 130 КУпАП щодо К.І.В., якою суд визнав неконкретним обвинувачення висунуте поліцією, при визнанні вини особою у керуванні ТЗ у стані алкогольного сп’яніння під час фіксування правопорушення в присутності двох свідків, або постанова того ж суду від 03.08.16 року по справі щодо Л.С.М. про повернення матеріалу до поліції через відсутність висновку лікаря про стан сп’яніння щодо особи, яка відмовилася від проходження такого обстеження у присутності двох свідків. Постанова Краснолиманського міського суду від 29.08.16 року за якою матеріал повернутий поліції через відсутність в протоколі даних про місце народження правопорушника.
Іншими причинами повернення матеріалів до поліції, які у більшості випадків можна вважати обґрунтованими, є нерозбірливе зазначення в протоколі або взагалі не зазначення місця скоєння адміністративного правопорушення, при наявності даних про вчинення адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП особою протягом року повторно, відсутність попередніх постанов суду про притягнення особи до адмінвідповідальності, відсутність додатків вказаних у проколі, зокрема відеозаписів фіксування правопорушення, пояснень свідків залучених для фіксування правопорушення, відсутність висновку з наркологічного відділення установи охорони здоров»я, де особа проходила обстеження та ін..
Наприклад: постанови Красноарміського міськрайонного суду від 25.01.16 року та від 20.04.16 року, якими за вказаними підставами адмінматеріал щодо Г.В.М. за ст. 130 ч.2 КУпАП двічі повертався до поліції для усунення недоліків; постанова Красноармійського міськрайонного суду від 12.04.16 р. про повернення матеріалів щодо К.В.В., який не визнавав свою провину через відсутність відеозапису, приєднаного до протоколу; постанова від 11.03.16 року за матеріалом щодо П.Д.О. про повернення матеріалів до поліції через відсутність пояснень свідків, вказаних у протоколі, що є обов’язковими вимогами, передбаченими до протоколів про адміністративні праовопрушення за ст. 130 КУпАП за Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11.15 року № 1395.
У Артемівському міськрайонному суді, де зафіксована найбільша кількість проваджень закритих за спливом строку накладення адмінстягнення за ст. 38 КУпАП співвідношення таких справ складає - 31 провадження з причини несвоєчасного направлення адмінматеріалу до суду; 49 проваджень з причин повернення судом адмінпротоколу до поліції для усунення недоліків (у більшості випадків не можливості з’ясувати адресу правопорушника, який не з’являється до суду, відсутність інших анкетних даних, відомостей про повторність, пояснень свідків та ін.), а також безпідставна затримка розгляду провадження судом.
З аналізу проваджень вбачається, що суди не додержуються вимог ст. 277 КУпАП України, якою передбачений п’ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення з дня одержання органом (посадовою особою) протоколу про адміністративне правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута судом з додержанням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП та у її присутності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках коли є данні про її належне сповіщеня про час і місце розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За положеннями ст. 277-2 КУпАП повідомленням про розгляд справи вважається повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та вручається не пізніше як за 3 доби до дня розгляду справи в суді.
З опрацьованих матеріалів вбачається, що у м. Маріуполі при складанні протоколів за ст. 130 КУпАП у 95% протоколів працівники поліції вказують дату та час розгляду справ про адміністративні праовопрушення в суді. У інших районах Донецької області цей показник складає приблизно 75%.
З практики, яка склалася у судах м. Маріуполя у 70% випадків вбачається, що судді вважають належним сповіщенням особи про час та місце розгляду справи в суді дату, вказану в протоколі про адміністративне правопорушення, у якому розписується правопорушник та копію якого йому видає представник поліції. У разі не явки особи у судове засідання у цю дату, суд виносить постанову по суті зафіксованого правопорушення. У випадку коли особа просить з тих чи інших причин відкласти розгляд справи, то суд викликає його у натупне судове засілання судовими повістками та різними засобами повідомлення.
З урахуванням скороченого строку накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення, передбаченого ст.38 КУпАП того, що форма та зміст протоколу про адміністративне правопорушення передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.15 року № 1395, вважаю таку практику судів м. Маріуполя виправданою та правильною. Нею обумовлено порівняно невелика кількість проваджень, закритих за ст. 38 КУпАП у 2016 році - 49 проваджень у всіх судах м. Маріуполя.
Інші суді області при розгляді проваджень у разі вчасного надходження матеріалу до суду для розгляду не зважають на повідомлення особи у протоколі про час та місце розгляду справи, направляють судові повістки за вказаною у протоколі адресою, часто неодноразово, іноді застосовують приводи такої особи до суду, у разі не явки особи до суду повертають протоколи в поліцію для з’ясування фактичного мешкання особи, що значно збільшує строк розгляду таких проваджень та призводить до закриття провадження за ст. 38 КУпАП.
Наприклад провадження щодо Т.О.О., який вчинив правопорушення за ст. 130 КУпАП 20.12.15 р. надійшло до Артемівського міськрайонного суду 25.12.15 року. Згідно відомостей протоколу Т.О.О. визнав свою провину у присутності двох свідків, відмовився від продуття Драгеру та медичного обстеження. За протоколом був повідомлений про час та місце розгляду справи в Артемівському суді 20.01.16 року на 9 годину. Отримавши справу, суддя направляє особі повістку на 29.01.16 року, потім неодноразово відкладає слухання на інші дати, іноді Т.О.О. просить відкласти розгляд справи з різних причин без підтверджуючих документів, іноді у призначений для розгляду час, суддя перебуває в нарадчій кімнаті. 21.03.16 року провадження по справі закрито за спливом строків притягнення до адмінвідповідальності.
По справі М.В.В. правопорушення за ст. 130 КУпАП вчинено 18.01.16 року, справа надішла до Артемівського суду 26.01.16 року, правопорушник був повідомлений у протоколі про час та місце розгляду справи в суді поліцією на 12.02.16 р. Провадження по справі закрито за ст. 38 КУпАП 20.05.16 року , при цьому будь-які данні про виклик М.В.В. у судові засідання у справі відсутні.
По справі П.В.І. правопорушення за ст. 130 КУпАП вчинено 23.12.15 року, справа надішла до Артемівського суду 26.01.16 року. Неоднаразово відкладалось судове засідання, про судовий розгляд на 26.02.16 року П.В.І. повідомлений під розпис, у цей день провадження не розглянуто. 04.04.16 року провадження по справі закрито за ст. 38 КУпАП,
Провадження по справі щодо Т.А.В. надійшло до Краснолиманського міського суду вчасно 18.08.16 року. Провадження по справі закрито 14.11.16 року за ст. 38 КУпАП без будь-якого повідомлення Т.А.В. про час та місце розгляду справи в суді.
Непоодинокими такі випадки в Волноваському райсуді Донецької області. По справі Я.Ю.А. за ст. 130 КУпАП справа перебувала в провадженні судді 2 місяці без виклику особи, після чого 26.12.16 року провадження було закрито за ст. 38 КУпАП. За справою щодо Л. Р.С. в суді справа без руху перебувала 3 місяці, 21.03.16 року провадження закрито за ст. 38 КУпАП.
Вважаю такі випадки безпідставним затягуванням розгляду проваджень у суді.
Судді доволі часто звільняють правопорушників від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення вказаної категорії, зокрема при малозначності правопорушення; передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу
Нормами ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Із урахуванням щирого каяття, враховуючи дані про особу правопорушника, не притягнення порушника раніше до адміністративної відповідальності, наявності на утриманні дітей або хворих батьків, водійське посвідчення - як єдиний дохід, який дозволяє утримувати сім'ю, позитивної характеристики за місцем роботи та клопотання трудового колективу, суди інколи передають справи про адміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів, застосовуючи таким чином до порушника захід громадського впливу, замість встановлених санкцією ст. 130 КУпАП стягнень.
Як приклад, можна навести наступні рішення суддів:
Однак, існують випадки коли судді без клопотання трудового колективу, у відсутність правопорушника, без належного мотивування застосовують до порушників заходи громадського впливу.
Так, постановами Добропільського міськрайонного суду від 31.10.2016 року Д. та від 20.09.2016 року К. звільнені від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу для застосування заходів громадського впливу, при цьому з постанови не вбачається, що трудовий колектив звертався з подібним клопотання.
З огляду на те, що застосування вимог ст. 21 КУпАП є правом, а не обов'язком суду, а керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, суддям потрібно виважено ставитися до застосування до порушників заходів громадського впливу.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак, вказаною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності.
Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з урахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.
Визнання діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, малозначним, може бути у випадку незначного перевищення алкоголю в крові, наприклад, в розмірі 0,21 проміле (або іншого незначного перевищення) і аж ніяк малозначним не можна визнати правопорушення зі значним перевищенням алкоголю в крові.
Наприклад:
Також, судді вважали малозначним вчинене адміністративне правопорушення та звільняли від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, пенсіонерів за віком або інвалідів, враховуючи також інші обставини по справі та дані про особу порушника.
Як приклад, можна навести наступні рішення:
Недоліки ст. 22 КУпАП, а саме відсутність правового регулювання порядку звільнення особи від адміністративної відповідальності та невизначеність в законі юридичної природи такого виду звільнення від адміністративної відповідальності, призводять до масового та не завжди обґрунтованого застосування цієї норми для звільнення порушників від відповідальності.
Як приклад, можна навести наступні рішення:
Згідно статті 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, в тому числі частинами першою, другою і третьою статті 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Суддями протягом 2016 року по 8 справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 ч.1 КУпАП, вчиненні особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовані заходи впливу на підставі статті 24-1 КУпАП, а саме у виді попередження по 4 справах та у виді по 4 справах передано неповнолітніх під нагляд батькам або особам, які їх замінюють.
Однак, існує постанова Артемівського міськрайонного суду від 19.02.2016 року щодо К. за ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою правопорушника з урахуванням його неповнолітнього віку, звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, при цьому суддя послався як на вимоги статті 22 КУпАП, так і на статтю 24-1 КУпАП.
Практика перегляду в апеляційному провадженні постанов судів винесених за результатами розгляду адміністративних проваджень за ст. 130 КУпАП у 2016 році.
Вивченням статистичних данних та судових матеріалів встановлено, що у 2016 році до Апеляційного суду Донецької області (м.Маріуполь) надійшло 37 проваджень про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП з апеляційними скаргами на постанови суду за результатами їх розгляду. З цієї кількості -
повернуто за спливом строку на апеляційне оскарження - 6 проваджень;
розглянуто по суті апеляційних вимог - 29 проваджень;
залишено без зміни - 16 постанов судів;
сказовано всього - 9 постанов судів, з яких:
про час та місце розгляду справи – 5.
змінено постанов суду - 4.
Перегляд справ про адміністративні провадження регламентований ст. 294 КУпАП за якою постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.
Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.
Вивченням судового наряду встановлено, що з Апеляційного суду до суду першої інстанції у 2016 році було повернуто 6 проваджень зі скаргами на постанови суду, розглянуті за ст. 130 КУпАП з причин пропуску особами, що їх подали, 10 денного строку на апеляційне оскарження, без клопотання про поновлення цього строку, а також у випадках коли у поновленні цього строку відмовлено.
Наприклад: постанови суду від 23.12.16 року, від 21.12.16 року, від 04.11.16 року. У всіх випадках особи були присутніми під час винесення постанов судом про притягнення їх до адміністративної відповідальності, або вказують, що отримали постанови суду задовго до звернення з апеляцією до суду, але пропустили строк на оскарження без зазначення причин, або без клопотання про поновлення строку на оскарження.
У більшості випадків апеляційний перегляд проваджень відбувався у встановлений ст. 294 КУпАП двадцятиденний строк, крім випадків дослідження судом доказів, які не досліджувалися раніше, у разі визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Такими випадками найчастіше були допит особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, у разі розгляду провадження в суді першої інстанції без її присутності, допит свідків, витребування медичних документів з медичного закладу у підтвердження або спростування стану алкогольного сп’яніння, інших документів у підтвердження чи спростування апеляційних доводів.
Наприклад, за постановою суду від 26.12.16 р. за результатами перегляду провадження, допиту Б.Д.С., який притягався до адміністративної відповідальності, допиту свідка М.В.І., дослідження додаткових документів про несправність автомобіля, перегляд відеозапису фіксування події адміністративного правопорушення, суд прийшов до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП в діях Б. Д.С., провадження по справі було закрито на підстав ст. 247 ч.1п.1 КУпАП., постанова суду скасована.
За аналогічних підстав за наслідками допиту особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності – К., свідка Ш., перегляду відеозапису, наданого працівниками поліції, в постанові від 21.10.16 р. суд прийшов до висновку про відсутність в діях К. складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП через відсутність даних на підтвердження керування особою транспортним засобом.
З підстав спливу строку накладення адміністративного стягнення за ст. 38 КУпАП, порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, відсутність належного сповіщення особи про час та місце розгляду справи були скасовані судові рішення та закриті судові провадження за ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП щодо Г.Г.О. постановою суду від 05.01.16 р., Цибіка О.В. постановою суду від 08.02.16 р., Р. Р.Г. постановою суду від 28.10.16 р.
Вважаю за необхідне проведене узагальнення обговорити в апеляційному суді та довести до відома суддів місцевих судів, в провадженні яких знаходяться справи про адміністративне правопорушення, з метою виключення ними в подальшій роботі фактів невиконання вимог законодавства про адміністративні правопорушення або його порушення.
_03_03.png)
