Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнено судову практику розгляду місцевими судами Донецької області справ
про адміністративні правопорушення на транспорті у 2016 році
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
судової практики розгляду місцевими судами Донецької області справ про адміністративні правопорушення на транспорті у 2016 році
2017 рік
План
3.3 звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП
Вступ
Нормативне регулювання розгляду справ про адміністративне правопорушення здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Виходячи із правового аналізу положень КУпАП щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення, можливо виділити три стани: судового розгляду (ст.278 -280 КУпАП); прийняття постанови по справі (ст.ст.283-285 КУпАП), та оскарження постанови (ст.ст. 287-294 КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення на транспорті є одними із розповсюджених і складних в системі адміністративних правопорушень.
Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення покликаний забезпечити охорону прав і свобод громадян, законність в усіх справах в системі адміністративних правопорушень.
В п.24 Постанови №14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті ” Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративне правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Верховна Рада України 5 квітня 2001 р. прийняла Закон № 2350-ІІІ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" (далі — Закон). Згідно із вказаним Законом було змінено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті, передбачені статтями 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), які раніше розглядала Державна автомобільна інспекція (далі — ДАІ).
Відповідно до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" за № 586-VI (586-17) від 24.09.2008 року, статтю 122-1 було виключено з КУпАП, а також слова та цифри «статтями 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132» замінено словами та цифрами «частинами третьою та шостою статті 121, частинами третьою та четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частиною третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, частиною другою статті 127-1, статтею 130», частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 146", у результаті чого значно зменшилося навантаження на суддів, які вже не мали розглядати адміністративні справи про вчинення незначних правопорушень на транспорті.
За 2016 рік до місцевих судів Донецької області надійшло 2243 справи про адміністративні правопорушення на транспорті, крім ст. 130 КУпАП, з яких:
за ст.124 КУпАП - 2047 справи;
за ст. 139 КУпАП - 14;
за ст. 140 КУпАП - 7 ;
за ст. 121 ч.4,7 КУпАП - 6;
за ст. 123 ч. 2 КУпАП - 12;
за ст. 122-2 КУпАП - 43;
за ст.122-4 КУпАП - 94.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1
цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Однак непоодинокими є випадки повернення матеріалів про адміністративне правопорушення для дооформлення.
Протягом 2016 року місцевими судами Донецької області повернуто 39 матеріалів на дооформлення, з них:
33 матеріали за ст.124 КУпАП;
1 - за ст. 139 КУпАП;
2 - за ст.140 КУпАП ;
3 - за ст. 122-4 КУпАП.
Більшість матеріалів поверталися на дооформлення у зв’язку з тим, що особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 256 КУпАП.
Таким прикладом є постанова Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29.08.2016 р. ЄУН 220/1576/16-п, відносно громадянина Б. за ст. 122-4 КУпАП. Суддя повернув справу для додаткового оформлення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушенні відносно Б. не були додані матеріали, а саме: пояснення свідків П .та Г.
Протягом 2016 року місцевими судами Донецької області винесено 60 постанов про закриття справи на підставі ст. 247 КУпАП
З них:
54 протоколи за ст.124 КУпАП;
3 - за ст. 139 КУпАП;
1 - за ст.121 ч.7 КУпАП;
2 - за ст. 123 ч. 2 КУпАП.
У більшості випадків провадження у справах про адміністративні правопорушення закриваються на підставі ст. 247 ч. 1 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. До таких висновків судді приходили у зв’язку недоведеністю вини правопорушника.
Прикладом є постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.01.2016 р. (ЄУН 521/18544/15-п) за ст. 124 КУпАП. Суддя закрив провадження у справі відносно громадянина К. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність доказів, що ДТП сталось з його вини.
Згідно ст.257 КУпАП, протокол про адмінправопорушення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, в законі не зазначено, протягом якого строку має бути надісланий протокол, саме це є причиною того, що матеріали надходили до суду після закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП по справах, які підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше через 3 місяці з дня його виявлення.
У 2016 році місцевими судами Донецької області через сплив строків накладення адміністративного стягнення закрито 178 проваджень, з них:
за ст.124 КУпАП –158;
за ст. 139 КУпАП – 2;
за ст.140 КУпАП – 1;
за ст. 121 ч.4 КУпАП – 4 ;
за ст.122-4 КУпАП – 13.
Прикладом є постанова Слов’янського міськрайонного суду Донецької області №243/3380/16-п від 26.04.2016 відносно громадянина Д. за ст. 124 КУпАП. Суддя закрив провадження у справі у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Суддя виходив з того, що слідчим відділення поліції було винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях громадянина Д. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України та вирішено притягнути громадянина Д. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Кінцевий строк притягнення до відповідальності 07.04.2016 року, а протокол надійшов до суду 22.04.2016 року.
Та обставина, що відповідно до ст.38 КУпАП закінчився строк накладення адміністративного стягнення, не впливає на необхідність всебічного і повного дослідження матеріалів справи та вирішення питання про те, чи є в діях особи склад адміністративного правопорушення.
Аналіз судової практики показав, що суб’єктами затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення є як уповноважені посадові особи, які складають протоколи про адміністративне правопорушення і направляють їх до суду, так і особи, які притягуються до адміністративної відповідальності. Останні для уникнення адміністративної відповідальності всіляко намагаються відстрочити розгляд їх справи до спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Дотримуючись вимог законодавства щодо права правопорушника та його захисника приймати участь в судовому розгляді справи, судді неодноразово відкладають розгляд за клопотанням особи, яка скоїла правопорушення. Таким чином, у більшості випадків сплив строків накладення адміністративного стягнення не залежить від суддів. Вирішити цю проблему можна лише на законодавчому рівні шляхом збільшення строків, встановлених ст.38 КУпАП та встановленням можливості зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Законодавство не визначає обставин, за яких правопорушення визнається малозначним. Проте, виходячи із загальної частини КУпАП, можна зробити висновок, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної небезпеки і не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
За 2016 рік місцевими судами Донецької області звільнено від адміністративної відповідальності 56 осіб, з них:
за ст.124 КУпАП –54,
за ст. 122-4 КУпАП –1,
за ст. 123 ч. 2 КУпАП – 1.
Прикладом є постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області № 265/621/16-п від 12.02.2016 р. відносно громадянина Ц. за ст. 123 ч.2 КУпАП. 10 лютого 2016 року до суду надійшла заява громадянина Ц., в якій зазначив, що вину у порушенні він визнає, у скоєному щиро кається, просить врахувати, що порушення правил дорожнього руху допустив вперше, до адміністративної або кримінальної відповідальності, що пов’язана з керуванням джерелом підвищеної небезпеки, не притягався, автомобілем під час порушення керував у тверезому стані. Його робота пов’язана з щоденним керуванням автомобілем, просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами та врахувати обставини, що пом’якшують відповідальність. До заяви громадянин Ц. додав копію паспорту, довідку-характеристику, видану ТОВ «АГ Сталь», згідно до якої останній з 14 червня 2011 року працює у товаристві на посаді начальника служби охорони, для виробничих цілей використовує свій автотранспортний засіб, оскільки до обов’язків громадянина Ц. входить періодичний об’їзд територій; за час роботи зарекомендував себе з позитивного боку; а також копії пенсійного посвідчення на його ім’я, довідки про нагороду нагрудним знаком «100 років Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча», посвідчення заслуженого тренеру України, довідки про присвоєння йому почесного звання «Заслужений тренер України».
З урахуванням вищевикладеного, суддя визнав громадянина Ц. винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 123 ч.2 КУпАП, проте у зв’язку з малозначністю правопорушення звільнив його від відповідальності та обмежився усним зауваженням, оскільки дії Ц. не заподіяли значної шкоди, не потягли великої суспільної небезпеки.
4.Зміст постанови про адміністративне правопорушення.
По всіх справах, які вивчалися, стягнення за адміністративне правопорушення накладалися в межах санкції статей КУпАП, за якими правопорушники притягалися до відповідальності.
Разом з тим, під час обрання та накладення виду адміністративних стягнень суди не завжди дотримуються принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст.33 КУпАП, не враховують характеру вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Не завжди виконується вимога щодо дотримання співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, застосованим до особи (адміністративним стягненням).
Прикладом є постанова Краснолиманського міського суду Донецької області (ЄУН 236/285/16-п) від 05.04.2016 р. відносно громадянина Г. за ст. 124 КУпАП. Суддя першої інстанції притягнув правопорушника до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та наклав стягнення у виді позбавлення прав керування транспортним засобом на строк 6 місяців. Правопорушником Г. подана апеляційна скарга, в якій він просив змінити вид стягнення, призначивши йому штраф, оскільки його робота водія є єдиним доходом сім’ї.
Апеляційним судом розглянута дана скарга, постанова змінена в частині накладення стягнення. На громадянина Г. накладено стягнення у виді штрафу.
Аналіз судових справ у справах про адміністративні правопорушення свідчить, що в основному судді місцевих судів Донецької області дотримуються вимог КУпАП при їх складанні.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України та ч.1 ст.13 Закону України 02 червня 2016 року “Про судоустрій і статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи, ухвалюється “Іменем України”. Бланк на якому виготовлено остаточне судове рішення, обов’язково має містити державну символіку України, тобто герб і напис “Іменем України”.
Вивчення справ показало, що ці вимоги виконуються всіма суддями місцевих судів Донецької області.
Згідно ч.2 ст.283 КУпАП, в постанові мають бути зазначені відомості про особу, щодо якої розглядається справа, тобто, не лише прізвище, ім’я та по-батькові особи, але й інших відомостей щодо неї, зокрема місце роботи (навчання), місце проживання, розмір доходів тощо.
Стаття 283 КУпАП не передбачає зазначення у вступній частині постанови зазначення всіх осіб, що брали участь в судовому засіданні. Разом з тим, зазначення всіх учасників є доцільним, оскільки протокол судового засідання по таких справах не ведеться і лише з постанови можна дізнатися, хто саме з осіб брав участь у цьому провадженні. При недотриманні цієї вимоги виникають непорозуміння при перегляді цих справ у суді апеляційної інстанції.
Аналіз справ засвідчив, що в судах переважно правильно кваліфікується діяння осіб за ст.ст.124, 139, 140, 121 ч.4, 121 ч.7, 123 ч.2, 122-4, 122-2 КУпАП.
Водночас, усупереч вимогам ст.283 КУпАП інколи судові рішення належно не вмотивовані, не завжди викладаються обставини вчинення правопорушення, не обґрунтовується створення аварійної обстановки та пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних проїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що були вчинені особами, які керують транспортними засобами, внаслідок визначених порушень правил дорожнього руху, не наводяться докази, які підтверджують винність особи. При цьому в постановах суди лише дублюють обставини вчинення діяння, які поверхово викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не наводять пояснення порушника, потерпілого та свідків.
Деякі суди виносять не вмотивовані постанови, в яких не обґрунтовують доведеність вини правопорушника, обмежуються переліком доказів не аналізуючи їх, не мотивують висновок суду про призначення стягнення.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову
без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Основними недоліками, що були допущені судами під час розгляду справ і призвели до скасування чи зміни постанов, є недотримання вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного з’ясування обставин справи, доказом вирішення їх в точній відповідності з законом.
Таким прикладом є постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області (ЄУН 219/9209/16-п) від 19.12.2016 р. відносно громадянина З. за ст. 124 КУпАП. Суддя першої інстанції справу закрив за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Потерпіла оскаржила постанову та просила скасувати постанову, визнати винним громадянина З. у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Апеляційним судом розглянута дана скарга. Постанова скасована, громадянина З. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, провадження закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Причиною скасування постанови суду першої інстанції було те, що суд в порушення вимог ст. 280 КУпАП не зробив висновок про винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Статтями 268 та 269 КУпАП встановлені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та права потерпілої особи, які у жодному разі не можуть бути обмежені.
Так особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою під час розгляду її справи. У відсутність цієї особи справа може бути розглянута лише у тому випадку, коли вона своєчасно сповіщена про час і місце розгляду справи, проте не з’явилася і від неї не поступило клопотання про відкладення розгляду справи. Якщо особа заявила клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість її присутності при розгляді, суд повинен з урахуванням строків задовольнити клопотання.
Своєчасно не сповістивши правопорушника та потерпілого про час та місце розгляду справи, суд порушує права передбачені ст.ст.268, 269 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, тобто право на захист.
Окрім того, реалізація цього права спрямована на забезпечення повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також попередження наступних правопорушень з боку особи, що притягається до відповідальності.
Зі змісту п.25 рішення Європейського суду з справ людини від 11 квітня 2011 року у справі “Жук проти України” вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їх вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їх право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
Верховний Суд України неодноразово звертав увагу, що суди повинні неухильно виконувати вимоги ст.268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Отже, неповідомлення порушника належним чином про час і місце судового засідання унеможливлює розгляд справи.
Виходячи із вказаних позицій, розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі всіх учасників процесу, які не сповіщені про місце і час розгляду справи, є безумовною підставою для скасування постанови суду.
Прикладом є постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області (ЄУН 227/570/16-п) від 01.03.2016 р. відносно громадянина Ц. за ст.124 КУпАП. Суддя першої інстанції справу закрив за п. 1 ст. 247 КУпАП. Потерпілою Н. подана апеляційна скарга на зазначену постанову, в якій вона, просить поновити строк на оскарження постанови та скасувати постанову, визнати винним громадянина Ц. у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Зазначає, що суд однобічно розглянув справу не надавши їй можливості висловити свою думку.
Апеляційним судом Донецької області розглянута дана скарга, строк на апеляційне оскарження потерпілій Н. було поновлено. Постанова скасована, громадянина Ц. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Переглядаючи постанови, винесені в результаті розгляду проведеного з порушенням права осіб на присутність в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції змушений скасовувати судові рішення, як незаконні та виносити свою постанову. Проте, на момент апеляційного розгляду, як правило, строки передбачені ст.38 КУпАП спливають, а тому правопорушник уникає адміністративної відповідальності.
Прикладом є постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області (ЄУН 219/9204/16-п) від 05.12.2016 р. відносно громадянина Д. за ст.124 КУпАП. Суддя першої інстанції притягнув громадянина Д. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та наклав стягнення у виді штрафу. Правопорушником подана апеляційна скарга на зазначену постанову, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову, закрити провадження у справі за п.7 ст. 247 КУпАП.
Апеляційним судом Донецької області розглянута дана скарга. Строк на апеляційне оскарження громадянину Д. поновлено, постанова скасована. Громадянина Д. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та провадження відносно нього закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Причиною закриття справи було закінчення на момент розгляду апеляційною інстанцією строків, передбачених ст.38 цього кодексу.
Висновок.
Місцеві суди Донецької області в більшості своєї діяльності дотримуються вимог законодавства під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Результати проведеного узагальнення свідчать про недосконалість діючого законодавства України про адміністративні правопорушення, що унеможливлює в повній мірі вирішувати питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Внесення змін до КУпАП щодо збільшення строків притягнення до адміністративної відповідальності та можливість зупинення розгляду справи позитивно вплине на вирішення цього питання.
Суддя Апеляційного суду
Донецької області Стародуб О.Г.
Суддя Апеляційного суду
Донецької області Акуленко В.В.
_03_03.png)
