Держава втратила 1 560 920 грн.

Главою 5 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі -КВК України) передбачено порядок виконання кримінального покарання у  виді штрафу. 

Статтею  26 КВК України передбачається порядок заміни штрафу у разі його несплати.

Засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред’явлення документа про сплату штрафу. У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов’язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред’явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. У разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу за поданням кримінально-виконавчої інспекції замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

27 серпня 2015 набув чинності Закон України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160-VIII. Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації.

Правову основу пробації та діяльності органу пробації становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси України, цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Завданнями пробації, зокрема,  є виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, яким, зокрема, є штраф.

Постановою КМУ «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 18 травня 2016 р. № 343 ліквідовано Державну пенітенціарну службу України.

08 жовтня 2016 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», яким були внесені відповідні зміни до Кримінального, Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, введене поняття органу пробації.

Таким чином, з 08 жовтня 2016 року органом, уповноваженим здійснювати виконання покарання у виді штрафу, призначеного в кримінальному провадженні рішенням (вироком, ухвалою) Слов’янського міськрайонного суду Донецької області є Слов'янський міськрайонний відділ з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

            Виконання вироків, винесених Слов’янським міськрайонним судом Донецької області до зазначеної дати, мало забезпечуватись Слов’янським ВП ГУНП України в Донецькій області та Слов’янською місцевою прокуратурою.

Сума коштів не отриманих державою в наслідок не належного виконання вироків Слов’янського міськрайонного суду Донецької області про призначення штрафу станом на 16 лютого 2017 року становить 1 560 920 грн. 04 коп.

Нажаль, значна частина цих коштів вже ніколи не надійдуть до державного бюджету, з огляду на наступне.

Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Так, 18 травня 2016 року керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотання в порядку ч.5 ст. 53 КК України про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами громадянці Р. В задоволенні клопотання відмовлено, оскільки строк виконання покарання у виді штрафу, передбачений ст. 80 КК України, закінчився 21 жовтня 2015 року. Таким чином, прокурор звернувся до суду за збігом двох років з дня набрання чинності обвинувальним вироком, який не було виконано.

Окрім того, частиною третьою статті 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3   частини першої цієї статті, подвоюються.

У частині четвертій статті 80 КК також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Несплата штрафу та ухилення від сплати штрафу  не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. З метою виконання вироку суду та невідворотності покарання за вчинення кримінального правопорушення  законодавцем передбачено, що у разі неможливості сплатити штраф з певних об’єктивних причин, штраф повинен бути замінений на інше покарання. Ухилення від відбування покарання  є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. А за змістом ст. 389 КК України ухилення від виконання покарання у виді штрафу супроводжується прямим умислом, утворює склад злочину та тягне кримінальну відповідальність. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов’язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо  визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).

Так зі змісту ухвали суду від 28 листопада 2016 року в кримінальній справі 0544/2012 відносно громадян К. та С., які обвинувачувались у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 203-2 КК України вбачається наступне. За результатами огляду в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №1201505051000ХХХХ за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, яка передбачає відповідальність за ухилення від покарання не пов’язаного з позбавленням волі, встановлено, що розслідування в зазначеному провадженні має виключно формальний характер. Матеріали провадження сформовані з листів, направлених судом з метою виконання вироку відносно К.  та С. Відповідні відомості були внесені в ЄРДР лише у травні 2015 року, тобто більше року потому з дня початку перебігу строків давності виконання обвинувального вироку. Станом на вересень 2016 року  органом досудового розслідування було проведено лише чотири допити осіб, які є сусідами обвинувачених, жодних запитів для перевірки місця мешкання, роботи, обліку, судимостей, доходів обвинувачених не здійснено. Вироки суду першої та апеляційної інстанції відносно К. та С.  були долучені до матеріалів кримінального провадження лише в серпні 2016 року. В матеріалах провадження міститься  одна вказівка прокурора від 30 травня 2016 року, яка в порушення статті 36 КПК України також носить формальний характер, оскільки не містить строків її виконання. Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №1201505051000ХХХХ вимоги статей 2, 9 КПК України не дотримано, не забезпечене виконання мети кримінального провадження.

Таким, чином, з боку Слов’янської місцевої прокуратури мала місце бездіяльність під час виконання вироку. Держава втратила 340 000 грн.

      Інколи дії, які вживаються Слов’янською місцевою прокуратурою, не спрямовані на реальне досягнення результату,  в черговий раз свідчать про формальне ставлення до виконання вироків та стягнення коштів з засуджених, яким призначене покарання у виді штрафу.  Про це свідчать наступні приклади.

11.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотання в порядку ч.5 ст. 53 КК України про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами громадянину Г.  В задоволенні клопотання відмовлено, оскільки засуджений є особою пенсійного віку і до нього неможливо застосування такого виду покарання.

18.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотання в порядку ч.5 ст. 53 КК України про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами О.  В задоволенні клопотання відмовлено, оскільки вироком апеляційного суду Донецької області від 26.05.2016 року О. визнано винним за ст. 307 ч. 2 КК України, призначено покарання з урахуванням ч.1 ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна, на підставі ч.3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу у сумі 850 грн. визначено виконувати самостійно. Зазначений вирок суду набрав чинності 21 січня 2016 року.

16.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотання в порядку ч.5 ст. 53 КК України про заміну несплаченої суми штрафу громадянці С.  В задоволенні клопотання відмовлено у зв’язку з відсутністю підстав для заміни штрафу громадськими роботами. Задоволене клопотання засудженої  про розстрочення неоплаченої суми штрафу на два місяці.

16.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотанням, в порядку ч.5 ст.53 КК України, про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами громадянину К.  В задоволенні клопотання відмовлено, оскільки засуджений є інвалідом другої групи і до нього неможливо застосування такого виду покарання. Ухвалено виконувати покарання у вигляді штрафу шляхом розстрочки виплати штрафу по 100,00 грн. щомісяця, строком на 9 місяців, із повною виплатою вказаних коштів в останній місяць строку.

20.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотанням, в порядку ч.5 ст.53 КК України, про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами громадянину Г.  Ухвалою суду зазначене клопотання залишено без розгляду, у зв’язку з заявою прокурора Слов’янської місцевої прокуратури про залишення клопотання без розгляду, у зв’язку з тим, що вироком Апеляційного суду Запорізької області від 27.01.2015 року скасовано в частині призначення покарання вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22.10.2014 року відносно Г. та ухвалено, що до покарання, призначеного місцевим судом громадянину Г.  у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.71 КК України повністю приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком від 25.11.2013 року – штраф у сумі 850 грн., і остаточно, за сукупністю вироків, призначено Г. покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і штраф у сумі 850 грн., який виконувати самостійно згідно вимогам ч.3 ст.72 КК України.

11.05.2016 р. керівник Слов’янської місцевої прокуратури звернувся до суду з  клопотанням, в порядку ч.5 ст.53 КК України, про заміну несплаченої суми штрафу громадськими роботами громадянину П. В задоволенні клопотання відмовлено, оскільки засуджений вироком Краматорського міського суду Донецької області від 03.03.2016 року відбуває покарання у вигляді 4 роки 6 місяців позбавлення волі у Дзержинській ВК (№2) УДПтС України в Донецькій області та не може сплатити штраф через об’єктивні причини.

Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Тобто, лише внесення відповідних відомостей до ЄРДР не може слугувати доказом ухиленні від відбування покарання.

Крім того несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.  

Оскільки в матеріалах кримінального провадження №1201505051000ХХХХ за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України були відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, призначеного вироком, а відтак - підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої статті 80 КК України, суд дійшов висновку, що є всі законні підстави для звільнення засудженого від покарання у зв’язку з закінченням  строків давності виконання обвинувального вироку. Дана ухвала у передбачений законом спосіб не оскаржувалась і набула законної чинності.

В своїй роботі Слов’янський ВП ГУНП в Донецькій області та Слов’янська місцева прокуратура не враховують, що згідно ст. 90 КК, якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироків.

Так, вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2013 року громадянина Б. засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Дії Б.  за скоєння злочину 19 вересня 2016 року були не вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, оскільки на час вчинення ним нового злочину судимість за попередній злочин погашена.

Судом вживаються багаточисельні заходи для виконання вироків в кримінальних справах. Щомісяця відповідні нагадування надсилаються засудженим особам, до правоохоронних органів. Однак, до цього часу ситуація залишається доволі складною. Станом на 16 лютого 2017 року в провадження суду перебуває 63 кримінальних провадження (справи), по яким призначене покарання у виді штрафу, і вирок по яким обвинуваченими не виконаний добровільно.

Прес-служба суду