Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
11 лютого 2021 року Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі «Гранков проти Ураїни» (заява № 16800/16).
Справа стосувалася кримінального провадження проти заявника у зв’язку з вчиненням крадіжки і замаху на зґвалтування при обтяжуючих обставинах.
У травні 2014 року Апеляційний суд Донецької області скасував вирок щодо заявника у зв’язку з необґрунтованістю зміни обвинувачення з грабежу на крадіжку, направив справу на новий розгляд тим самим судом першої інстанції та продовжив строк тримання його під вартою, не вказавши підстав або строку такого тримання.
У липні 2015 року суд першої інстанції відмовив прокурору у задоволені заяви про здійснення нового судового провадження через відсутність матеріалів кримінальної справи, у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території Донецької області, зокрема
м. Горлівка, справу особи Г. було передано на розгляд Слов’янському міськрайонному суду Донецької області, але матеріали кримінальної справи заявника залишилися на тій території.
На момент цих подій заявник тримався під вартою в Артемівській установі виконання покарань, яка перебуває під контролем Уряду України.
16 вересня 2015 року Артемівський міськрайонний суд провів судове засідання та звільнив заявника з-під варти, у зв’язку з невизначеністю щодо розгляду провадження за відсутності матеріалів кримінальної справи, що порушувало принцип законності тримання його під вартою.
Згодом, суд першої інстанції призначив новий судовий розгляд справи на підставі наявних у нього матеріалів.
У жовтні 2016 року суд першої інстанції визнав особу Г. винним за тими самими обвинуваченнями та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років обчислюючи один день, проведений у слідчому ізоляторі, як два дні позбавлення волі після засудження згідно з чинними на той момент положеннями Кримінального процесуального кодексу України, строк засудженого вважався відбутим і його звільнили.
Посилаючись, зокрема на пункти 1, 4 та 5 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа Г.скаржився на те, що в рішенні Апеляційного суду від 14 травня 2014 року не було достатніх підстав для обґрунтування продовження його тримання під вартою.
Справедлива сатисфакція: Суд постановив, що виявлення порушення статті 5 Конвенції складало достатню справедливу сатисфакцію щодо моральної шкоди, завданої заявнику, а також те, що держава-відповідач повинна виплатити заявнику 2000 євро відшкодування видатків.
Зі стислим рішенням європейського суду можливо ознайомитись за посиланням
Прес-служба
Слов’янського міськрайонного суду Донецької області
Читайте нас та ставте запитання у соціальній мережі Facebook
_03_03.png)
