Відсутність особи за місцем проживання потрібно довести

Верховний Суд 2 жовтня 2019 року скасував рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року, залишивши без змін рішення  Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року. 

Нагадаємо,  20 квітня 2017 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області  визнав поважним причину відсутності відповідачів   за місцем проживання у період АТО, оскільки внаслідок небезпечної обстановки в м. Слов'янськ у цей період  багато людей були змушені залишити свої домівки та довготривалий час не мали можливості повернутися додому.

Так, задовольнивши позов гр. А. частково, суд захистив права відповідачів, яких хотіли визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Суд визнав гр. Б.А. таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки він добровільно залишив місце свого постійного проживання ще у 2013 році.  

Судом також зазначено, що відповідачі, вселившись на підставі ордеру, мають право проживання у гуртожитку, незважаючи на зміну власника, а підстави для позбавлення їх права користування цим приміщенням судом не встановлено, оскільки, відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України (Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами), при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами суду 1 інстанції, рішення скасував, задовольнив позов гр. А. до  гр. Б.О., Б.Т., Б.С. про усунення перешкод у користуванні майном  шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням; у зустрічному позові про вселення відмовив. Верховний Суд остаточно поставив крапку у цьому довгостроковому спорі, визнавши рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області  від 20 квітня 2017 року законним та обґрунтованим.

 З огляду матеріалів справи: у травні 2016 року гр. А. звернувся до суду з позовом до гр. Б.О., Б.А.,  Б.Т., Б.С. про усунення перешкод у користуванні майном шляхом позбавлення права користуватися житловим приміщенням. Позовна заява мотивована тим, що гр. Б.О., Б.А.,  Б.Т., Б.С.  в квартирі не проживають, комунальні послуги не сплачують, без відома власника передали квартиру в користування іншим особам, від укладання договору відмовилися.

У травні 2016 року гр. Б.С. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про вселення, зазначивши, що на дану квартиру  вони мають ордер, комунальні послуги сплачували своєчасно. На момент надання житлової площі гуртожиток був власністю ВАТ «Спецізоляторстрой», потім вказане приміщення було продано. У 2014 році, у зв’язку з проведенням  АТО, до гр. Б.О., Б.А., Б.Т., Б.С. виїхали з квартири. Гр. Б.С. змушений був їздити на заробітки, але постійно вертався додому, давав гроші на оплату комунальних послуг, зв’язку з чим, просив суд вселити його  до квартири та не чинити перешкод у користуванні квартирою.

З повними текстами рішень можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66139889#

Прес-служба суду