Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Донецький апеляційний суд 15 вересня 2020 року погодився із висновками, викладеними у рішенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (головуючий суддя Дюміна Н. О.), яким було відмовлено в задоволенні позову громадянина А до громадянина Б про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, залишивши рішення без змін.
Зі змісту рішення вбачається, що громадянин А звернувся з позовом до громадянина Б про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. В позові гр. А. зазначив, що гр. Б. розмістив на своїй сторінці Fасеbоок наступне повідомлення: «Путінський кандидат А «подарував» мешканцям електроінструмент, а якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав!». Позивач також повідомив, що на позачергових виборах, що пройшли 21 липня 2019 року, він балотувався в народні депутати України по одномандатному округу від партії, яка зареєстрована в Україні відповідно до норм чинного законодавства, та здійснював політичну агітацію, як зареєстрований кандидат у народні депутати, виключно у формах та засобами, які передбачені Законом України «Про вибори народних депутатів України». Отже поширеної інформації, що позивач подарував мешканцям інструмент та обладнання, а потім змусив повернути його не відповідає дійсності і є недостовірною. Щодо публікації відповідача про те, що позивач є «путінським» кандидатом, то така інформація є недостовірною оскільки позивач не має жодного відношення до особи Президента РФ та ніколи з ним не зустрічався.
Позивач А наполягав на тому, що вищевказана інформація, опублікована відповідачем Б, є недостовірною та такою що порушує право позивача на повагу до його гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації, оскільки позивач є президентом ФПК, що здійснює свою діяльність у суворій відповідності до чинного законодавства України. Позивач зазначив, що єдиною метою опублікування даної інформації є поширення відомостей, які порушують його право на повагу до його гідності, честі та ганьблять його ділову репутацію як керівника суб’єкта господарської діяльності. Позивач просив суд: - зобов’язати відповідача протягом доби з дня набрання рішення законної сили спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення на стіні своєї особистої сторінці у соціальній мережі facebook спростування.
Відповідач Б подав до суду відзив, де просив відмовити у позові, з підстав, що викладена ним у соціальній мережі facebook інформація є оціночними судженнями або критикою у сенсі відкритого обговорення політичних питань, оскільки позивач приймав участь у позачергових виборах народних депутатів по Одномандатному виборчому округу та був кандидатом на пост народного депутата України.
Слов’янський суд під головуванням судді Дюміної Наталії Олександрівни розглянув подані сторонами матеріали та документи, зважив доводи сторін та прийшов до висновку що позов слід залишити без задоволення.
Мотивуючи відмову від позову суд, зокрема, послався на позицію Європейської Конвенції з прав людини стосовно правозастосування ст. 10 Європейської Конвенції з прав людини, за змістом якої, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Висновок суду щодо відмови у позові грунтувався, зокрема, на позиції Європейського суду в таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986р.); «Обершлік проти Австрії» (1991), у яких йшлось про публічну критику політиків, де Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Європейської Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію позивача, як кандидата в народні депутати, а отже публічної особи, стосовно якої вони поширені, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивача в тій їх частині, що поширена відповідачем Б інформація є такою, що порушила його право на повагу до його гідності, честі та зганьбила його ділову репутацію як керівника суб’єкта господарської діяльності, судом першої інстанції було визнано такі доводи безпідставними, оскільки поширена в соціальній мережі інформація стосувалася фактично діяльності суб’єкта господарської діяльності, а не його керівника, отже не є такою, що порушує особисті немайнові права позивача, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист честі гідності та ділової репутації як фізична особа, а не як керівник суб’єкта господарської діяльності з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації.
Колегія суддів Донецького апеляційного суду, розглянувши скаргу на рішення суду першої інстанції, в своїй постанові від 15 вересня 2020 року, зазначила;
«:… відмовляючи в задоволенні позовних вимог про спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що висловлювання відповідача у справі є суб`єктивною думкою, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно із визначеним статтею 277 ЦК України порядком.
Фактично позивач просить спростувати інформацію, яка по суті є громадською критикою з приводу його публічної діяльності, а тому колегія суддів вважає, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оціночного характеру висловлених суджень, оскільки викладена відповідачем інформація у мережі Facebook є критикою публічної особи у сенсі обговорення політичних питань стосовно політичної партії. До того ж у тексті не міститься достатньо конкретних фактів щодо того, що саме позивач вчиняв певні дії, оскільки мова в негативному контексті йшла про невизначену особу - «… якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав».
Доводи апеляційної скарги про те, що поширена інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію є безпідставними, оскільки розповсюджена інформація є оціночним висловлюванням, яка хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, так як позивач є публічною особою та підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як він виконував свої функціональні обов`язки. Вказані обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.
Із повним текстом рішення у справі 243/9051/19 можна ознайомитися за посиланням
Читайте нас та надсилайте свої запитання у соціальній мережі Facebook
_03_03.png)
