Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

А Н А Л І З 2016 рік

судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення,

пов’язані з корупцією,

в апеляційному порядку суддями Апеляційного суду Донецької області

( ст. ст. 172-2 – 172-9 КУпАП ) за 2015 рік та 1 півріччя 2016 року

План аналізу:

1. Законодавство, що регулює питання, пов’язані з притягненням до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією.

2. Аналіз статистичних даних.

3. Загальні проблеми застосування норм КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

4.                           Практика розгляду апеляційних скарг по справах про правопорушення, пов’язані з корупцією.

5. Висновки.

Конституція України.

Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.

- Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 - 2017 роки» від 14 жовтня 2014 року №1699-VII.

- Закон України « Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року №1698-VII.

- Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №265 «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 - 2017 роки».

2. Аналіз статистичних даних.

Згідно статистичних даних ТУ ДСА України в Донецькій області у 2015 році на розгляд місцевих судів Донецької області надійшло 112 протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, повернуто 8, розглянуто с винесенням рішення 103, з них за ст..172-5 КУпАП – 3, за ст..172-6 – 84, за ст..172-7 – 14.

У 1 півріччі 2016 року надійшло 102 протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, повернуто 33, розглянуто с винесенням рішення 47, з них за ст.. 172-4 КУпАП – 2, за ст.172-6 – 84, за ст.172-7 – 14.

За статистичними даними Апеляційного суду Донецької області результати розгляду апеляційних скарг такі:

За 2015 рік

Ст. с	Надійшло	В т.ч. від прокурора	Повернуто	Розглянуто
Ст. с	Надійшло	В т.ч. від прокурора	Повернуто	Всього	Без змін	Пров. закрито	Нова постанова	змінено
1172-5	1	1		1			1
1172-6	7	1	2	5	2	1	1	1
1172-7	6	4		6	3	2	1

За 1 півріччя 2016 року

Ст. с	Надійшло	В т.ч. від прокурора	Повернуто	Розглянуто
Ст. с	Надійшло	В т.ч. від прокурора	Повернуто	Всього	Без змін	Пров. закрито	Нова постанова	змінено
1172-5	---
1172-6	6	6		6	6
1172-7	24	11		18	8		9	1

А. поняття правопорушення, пов’язаного з корупцією. Суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Судді судів першої інстанції не завжди враховують, що Законом України N 198-VIII  ( 198-19 ) від 12.02.2015 року у Кодексі України про адміністративні правопорушення  слова "вчинення корупційних правопорушень" замінені словами "вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією".

Поняття цих правопорушень розкрито у ст.1 Закону «Про запобігання корупції» ( надалі Закону) : «Правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність».

Судам при розгляді справ вказаної категорії треба враховувати, що суттєва відмінність правопорушення, пов’язаного з корупцією від корупційного правопорушення полягає у тому, що ознаки корупції, визначені у ст.1 Закону, а саме- використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей, не підлягають встановленню і доведенню по справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Неправильна оцінка судом ознак об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, призводить до судових помилок.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2015 року провадження в адміністративній справі про притягнення Волоса Андрія Віталійовича до відповідальності за ч. 1 ст 172-5 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях начальника відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури «Котовськ-1» лейтенанта Волоса А.В. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП. Провадження в справі було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування вказаного висновку суд в постанові зазначив, що у діях Волоса відсутні ознаки корупційного правопорушення, оскільки він особисто або його близькі не отримали неправомірної вигоди. Передані для потреб військового підрозділу 50 літрів бензину не можуть розцінюватися як подарунок Волосу, оскільки це була добровільна допомога.

Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року апеляційна скарга прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону була задоволена, постанову міськрайонного суду скасована, прийнята нова постанова, якою Волоса Андрія Віталійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення – штраф у сумі 1700 гривень. В постанові судді апеляційного суду зазначено, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у діях Волоса складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП, оскільки його дії не можуть розцінюватися як корупція, є помилковим. Ці висновки суд обґрунтував тим, що Волос, коли він безоплатно отримав 50 літрів бензину від Шведенко С. та Дементєєва Д.В., не використовув наданих йому службові повноважень чи пов’язаних з ними можливості з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції», або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей. Суд дав неправильне тлумачення закону і не врахував, що главою 13-А КУпАП передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Об’єктом ст.172-75КУпАП є порушення передбачених ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» заходів щодо запобігання корупції. Як визначено у преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів. Таким чином, мета одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди для себе чи інших осіб не є обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-5 КУпАП. Передбачені ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунку є одним з превентивних антикорупційних механізмів, який направлений на те, щоб не виникали умови для вчинення корупції.

Б. органи, уповноваженні скласти протокол про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Згідно ст.1 Закону спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Статтею 255 КУпАП передбачено коло осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення :Частина 1) уповноважені на те посадові особи:

 органів  внутрішніх  справ  (Національної  поліції)  ст..ст. 172-4 - 172-9;

органів  Служби  безпеки  України  (стаття 164 (у частині, що стосується   правопорушень   у  галузі  господарської  діяльності, ліцензії  на  проведення  якої  видає  ця  Служба), статті 172-4 - 172-9,  195-5,  212-2  (крім  пункту  9  частини  першої), 212-5 і 212-6);

{ Зміни до абзацу пункту 1 частини першої статті 255, які набирають чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, див. в Законі N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015 } у пункті 1:

в абзаці "органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 172-⁴-172-⁹, 195-⁵, 212-² (крім пункту 9 частини першої), 212-⁵ і 212-⁶)" цифри "172-⁴-172-⁹" виключити;

  Національного агентства з питань запобігання корупції (стаття 188-46);

{  Нову  редакцію  абзацу  пункту 1 частини першої статті 255, яка набирає  чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, див. в Законі N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015 }  {  Нову  редакцію  абзацу  пункту 1 частини першої статті 255, яка  набирає  чинності з дня початку діяльності Національного агентства  з питань запобігання корупції, див. в Законі N 731-VIII ( 731-19 )  від 08.10.2015 } "Національного агентства з питань запобігання корупції (статті 172-⁴-172-⁹, 188-⁴⁶, 212-¹⁵, 212-²¹)".

11) прокурор (статті 172-4 - 172-20, 185-4, 185-8, 185-11);  {  Зміни  до  пункту 11 частини першої статті 255 додатково див. в Законі N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015 } {  Зміни  до  абзацу  пункту  1  частини  першої  статті  255, які набирають   чинності   після   початку   діяльності  Національного агентства  з питань запобігання корупції, див. в Законі N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015 } б) у пункті 11 цифри "172-⁴-172-⁹" виключити.

15 серпня 2016 року Національне агентство з питань запобігання корупції згідно з прийнятим ним рішенням, опублікованим на його офіційному веб-сайті http://nazk.gov.ua, повідомило про початок своєї діяльності. Відповідне рішення прийняте на виконання Державної програми щодо реалізації Антикорупційної стратегії.

З цієї дати НАЗК розпочинає виконувати всі свої функції, зокрема:

1. Проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.
Проведення НАЗК такої антикорупційної експертизи зупиняє розгляд або прийняття акта на строк до десяти днів.

2. Запобігає конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців:
● виявляє факти вчинення дій чи прийняття рішення в умовах реального чи потенційного конфлікту;
● вносить керівництву відповідного органу приписи щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до відповідальності;
● складає протоколи про адміністративні правопорушення за фактами недотримання законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів;
● звертається до суду з позовами про визнання в судовому порядку незаконними нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) в умовах конфлікту інтересів.

3. Забезпечує функціонування системи електронного декларування майнового стану публічних службовців:
● контролює своєчасність подання декларацій та проводить їх перевірку;
● складає протоколи про адміністративні правопорушення у разі виявлення фактів несвоєчасного подання публічними службовцями декларацій або подання у них завідомо недостовірних відомостей, а також передає відповідні матеріали у випадку ознак корупційного злочину до НАБУ чи іншого правоохоронного органу;
● здійснює моніторинг способу життя публічних службовців з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам.

4. Забезпечує державний контроль за дотриманням обмежень щодо фінансування політичних партій, використанням політичними партіями виділених з державного бюджету коштів:
● приймає фінансові звіти від політичних партій;
● аналізує подані політичними партіями фінансові звіти;
● затверджує розподіл коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій.
● складає протоколи про адміністративні правопорушення у разі виявлення фактів порушення порядку подання політичними партіями фінансових звітів або строків їх подання або порушення порядку фінансування політичних партій.

5. Організовує виявлення корупційних ризиків у діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування:
● затверджує методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності відповідних органів та надає їм методичну допомогу у виявлені таких ризиків;
● погоджує антикорупційні програми відповідних органів;
● координує роботу органів щодо виконання антикорупційних програм.

6. Здійснює співпрацю з викривачами корупції:
● забезпечує моніторинг виконання положень законодавства у сфері захисту викривачів;
● забезпечує захист викривачів корупції, у тому числі бере участь у судових процесах щодо надання їм такого захисту, зокрема у випадку їх незаконного звільнення з роботи у зв’язку з інформуванням про корупцію;
● ініціює питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні прав викривачів у зв’язку з інформуванням про корупцію.

Таким чином, з початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, тобто з 15 серпня 2016 року, посадові особи Служби безпеки України та прокурори втрачають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, а такі повноваження залишаються у уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ ( Національної поліції ) та з’являються у Національного агентства з питань запобігання корупції.

В. порядок участі і коло повноважень прокурора.

У судовій практиці при розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, виникло питання про право прокурора приймати участь у розгляді цієї категорії справ та коло повноважень прокурора.

Так, в постанові судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2015 року, якою провадження в адміністративній справі про притягнення Волоса Андрія Віталійовича до відповідальності за ч. 1 ст 172-5 КУпАП було закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення, у резолютивній частині постанови було зазначно, що вона не підлягає оскарженню прокурором.

Проте, апеляційна скарга прокурора була прийнята до розгляду суддею апеляційного суду, а у постанові судді апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року було зазначено, що по-перше суд першої інстанції явно вийшов за межі своїх повноважень, зазначаючи не тільки порядок і строки оскарження постанови, а і вводячи обмеження на право оскарження для прокурора. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП вирішення питання, чи має право оскарження особа, яка подала апеляційну скаргу, відноситься виключно до компетенції судді апеляційного суду. По-друге, апеляційна скарга прокурора по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-5 КУпАП є прийнятною і такою, що підлягає розгляду у порядку, визначеному ст.294 цього Кодексу. Суд при цьому враховує вимоги ст.250 КУпАП, згідно якими прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення;знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення,передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою. Крім того, згідно з вимогами ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги, підставою представництва прокуратурою в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. У вказаній вище справі апеляційний суд прийшов до висновку, що вчинення особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення, діяння, яке порушує встановлені законодавством засади запобігання корупції, очевидно створює загрозу порушення інтересів держави.

Суди мають враховувати, що відповідно до вимог статті 23 діючого Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

7. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.)

Г. Строки накладання стягнення.

Вивчення постанов суддів апеляційного суду дає підстави для висновку, що питання строку накладення стягнення неодноразово розглядалось по конкретним справам про правопорушення, пов’язані з корупцією.

Згідно з вимогами частини третьої статті 38 ( діюча редакція згідно Закону N 198-VIII ( 198-19 ) від 12.02.2015р) : "Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого статтею 164-¹⁴ цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення";

У судовій практиці виникло питання, який юридичний факт вважати виявленням правопорушення ( 1. отримання даних, які вказують на існування ознак правопорушення, 2. Внесення ( реєстрація) даних про правопорушення в журнал єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відповідного управління ( відділу) Національної поліції. 3. Складання протоколу. )

В постанові судді апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі щодо Бабакової Л.Р. за ст..172-4 КУпА )зазначено, що не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про закінчення на момент розгляду справи в суді першої інстанції строків накладення адміністративного стягнення, оскільки складення рапорту від 16 березня 2016 року, на який посилається Бабакова Л.Р., не можна вважати моментом виявлення адміністративного правопорушення виходячи з наступного. Згідно даного рапорту оперуповноважений УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України лише просить дозволу на проведення перевірки інформації про порушення Бабаковою Л.Р. обмежень щодо сумісництва. Після перевірки всіх необхідних документів, отримання об’єктивних даних про порушення з боку Бабакової Л.Р., було складено рапорт від 12 квітня 2016 року, зареєстрованого в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УОАЗОР ГУНП в Донецькій області за №533, і лише з цього моменту можливо вважати, що виявлено факт адміністративного правопорушення.

В постанові судді Апеляційцного суду Донецької області від 12 травня 2016 року по справі щодо Овчаренко за ч.1 ст.172-6 КУпАП зазначено, що суддя першої інстанції вірно зазначив, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, так як на час вчинення Овчаренко Н.М. даного адміністративного правопорушення (1 квітня 2015 року) діяла саме зазначена суддею першої інстанції редакція ч. 3 ст. 38 КУпАП. Крім того, при апеляційному перегляді справи з достовірністю встановлено, що правопорушення вчинене Овчаренко Н.М. було виявлене співробітниками Управління СБ України в Донецькій області 10 листопада 2015 року, про що свідчать додаткове повідомлення начальника Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с. 6), поясненнями наданими начальником Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на ім’я начальника УСБУ в Донецькій області Куця О.І. (а.с. 8), а також поясненнями наданими касиром, яка виконує обов’язки діловода Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини Мардашової Ю.В. на ім’я начальника УСБУ в Донецькій області Куця О.І. (а.с. 9) та копією декларації Овчаренко Н.М. про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с. 12-16), в якій зазначена дата її подання 6 листопада 2015 року та яка була надана разом з особовою справою Овчаренко Н.М. начальником Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини - начальнику УСБУ в Донецькій області Куцю О.І. 10 листопада 2015 року (а.с. 6).

Таким чином, з достовірністю встановлено, що з часу виявлення співробітниками Управління СБ України в Донецькій області, вчинення Овчаренко Н.М. адміністративного правопорушення та на час розгляду даної справи суддею першої інстанції, минуло більш чотирьох місяців.

Аналогічна позиція викладена у постанові судді апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2016 року по справі у відношенні Денберіної. Як зазначив суддя апеляційного суду, Суддя першої інстанції вірно зазначив, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, так як на час вчинення Дендіберіною Л.В. даного адміністративного правопорушення (1 квітня 2015 року) діяла саме зазначена суддею першої інстанції редакція ч. 3 ст. 38 КУпАП. Не заслуговують на увагу доводи прокурора щодо помилкового зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки дана помилка не була вчасно виправлена органом, який складав протокол стосовно Дендіберіної Л.В. Крім того, факт вчинення Дендіберіною Л.В. правопорушення було виявлено 30 грудня 2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції УСБУ України в Донецькій області на повідомленні начальника Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 18.11.2015 року (а.с. 6). До вказаного повідомлення долучені матеріали відносно Дендіберіної Л.В., а саме: завірені копії особової справи Дендіберіної Л.В., пояснення начальника Дружківської міської державної лікарні ветеринарної медицини щодо строків подання Дендіберіної Л.В. декларації, копія декларації Дендіберіної Л.В. про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік, в якій зазначена дата її подання - 6 листопада 2015 року.Таким чином, з дня виявлення співробітниками Управління СБ України в Донецькій області факту вчинення Дендіберіною Л.В. адміністративного правопорушення по день розгляду даної справи суддею першої інстанції минуло більше трьох місяців, що також є підставою для закриття справи відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Проте, як вважає автор аналізу, системний аналіз положень ст. 38 та інших норм КУпАП дає підстави для висновку, що законодавець пов’язує  початок обчислення строку з  моментом, коли встановлено, що у діях особи є склад правопорушення ( встановлено правопорушення). Процесуально цей висновок оформлюється у вигляді протоколу. Статею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол. Дії особи, що має право скласти протокол, до  моменту складання протоколу можуть свідчити, що виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення( встановлено об’єкт, об’єктивну строна, суб’єкт, суб’єктивну строна),  зазначається  тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання починає текти строк накладання стягнення.

4. Практика розгляду апеляційних скарг по справах про правопорушення, пов’язані з корупцією.

Стаття 172-4 ⁴. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

{Стаття 172-⁴ в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}

Закон Стаття 25. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбаченоКонституцією або законами України.

2. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

Постановою судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 червня 2016 року Бабакову Ларису Родіонівну визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, пов’язаного з корупціє, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн. без конфіскації винагороди від роботи за сумісництвом. Як встановив суд, розпорядженням міського голови м. Маріуполя № 99 ос від 22 лютого 2016 року Бабакову Л.Р. призначено на посаду начальника відділу торгівлі департаменту з питань структурних реформ міської ради з окладом відповідно до штатного розпису, як таку, що пройшла за конкурсом з 24 лютого 2016 року, та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування посади, віднесеної до 5 категорії, яка згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом на якого поширюється дія цього Закону. 15 лютого 2016 року Бабакова Л.Р. ознайомлена під розпис з попередженнями про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», у яких п. «в» передбачено обмеження щодо заборони зайняття посадовими особами місцевого самоврядування іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. 24 лютого 2016 року Бабакова JI.P. прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. Водночас, відповідно до наказу голови правління ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі» Тернавського Ю.І. № 26к від 23 лютого 2016 року Бабакову JI.P. призначено директором ТОВ «Управління громадського харчування» на 0,5 ставки за сумісництвом з 24 лютого 2016 року з оплатою відповідно штатного розкладу. Відповідно до наказу голови правління ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі» Тернавського Ю.І. № 27к від 24 лютого 2016 року Бабаковій JI.P. надано відпустку без збереження заробітної плати з 24 лютого 2016 року до 3 березня 2016 року протягом 9 календарних днів згідно ст. 26 Закону України «Про відпустки». Бабакова Л.Р., будучи посадовою особою місцевого самоврядування у період з 24 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року, займалась іншою оплачуваною діяльністю, а саме працювала на вищевказаній посаді у Маріупольській міській раді та за сумісництвом на посаді директора ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі».

На зазначену постанову Бабакова Л.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що для кваліфікації дій за ч.1 ст.172-4 КУпАП необхідно, зокрема, дві обов’язкові умови, а саме, щоб особа виконувала певну іншу роботу на користь інших осіб, за яку отримувала б винагороду (додатковий дохід). Вказані складові в діях Бабакової Л.Р. відсутні, оскільки будь-якої роботи на користь ТОВ «УХГТ» у період часу з 24 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року вона не виконувала, винагороду не отримувала, оскільки перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, звертає увагу, що навіть у разі скоєння нею інкримінованого правопорушення, то строк накладення адміністративного стягнення сплинув, оскільки згідно рапорту оперативного працівника поліції воно було виявлено 16 березня 2016 року.

Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2016 року )постанова судді місцевого суду залишена без змін. Як зазначено в постанові, суддя місцевого суду прийшов до правильного висновку про наявність в діях Бабакової Л.Р. складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-4 КУпАП, а саме, порушення обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Доводи Бабабкової Л.Р. в апеляційній скарзі про те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, оскільки фактично заробітну плату чи будь-які інші доходи вона не отримувала у зв’язку перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, є необґрунтованими, через те, що знаходження Бабакової Л.Р. у безоплатній відпустці є її волевиявленням та не спростовує порушення нею встановлених законом обмежень щодо зайняття іншої оплачуваною діяльністю.

Стаття 172-⁵. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого дарунка (пожертви) та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

{Стаття 172-⁵ в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}

Закон Стаття 23. Обмеження щодо одержання подарунків

1. Особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

2. Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

{Абзац перший частини другої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:

1) даруються близькими особами;

2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

3. Подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Рішення, прийняте особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 цього Закону.

Стаття 24. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

2. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.

3. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

4. Положення цієї статті не поширюються на випадки одержання подарунка за наявності обставин, передбачених частиною другою статті 23 цього Закону.

5. У випадку наявності в особи, зазначеної у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях начальника відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури «Котовськ-1» лейтенанта Волоса А.В. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП. Провадження в справі було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування вказаного висновку суд в постанові зазначив, що в протоколі зазначено порушення не діючого закону, який обмежує отримання подарунків, а закону, який втратив чинність. У діях Волоса відсутні ознаки корупційного правопорушення, оскільки він особисто або його близькі не отримали неправомірної вигоди. Передані для потреб військового підрозділу 50 літрів бензину не можуть розцінюватися як подарунок Волосу, оскільки це була добровільна допомога.

Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 апеляційна скарга прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону була задоволена, постанову міськрайонного суду скасована, прийнята нова постанова, якою Волоса Андрія Віталійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення – штраф у сумі 1700 гривень. Постановою було встановлено, що начальник відділення вогневої підтримки обпк «Котовськ-1» Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління лейтенант Волос Андрій Віталійович відповідно до наказу керівника сектору «С» № 73 від 13.03.2015 року прибув до складу сил та засобів сектору «С» для залучення до безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Лейтенант Волос А.В., перебуваючи у бойовому наряді, виконуючи обов’язки старшого прикордонного наряду КрП «Майорськ», 24 червня 2015 року отримав від Шведенко С. та Дементєєва Д.В., які перетинали 24 червня 2015 року КрП «Майорськ» (блок-пост № 0017) та рухались зі сторони м. Дзержинська по напрямку блок поста «Майорськ», як дарунок 50 літрів пального (бензин) марки А-92. Таким чином Волос А.В., будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, умисно порушив встановлені статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунків.

Висновки суду, що в судовому засіданні не встановлено та матеріалами справи не доведено, що лейтенант Волос отримав пальне у зв’язку із здійсненням ним діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави, є помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З пояснень як самого Волоса, так і з пояснень свідків Шведенка С., Кадильникова С., Дементьєва Д. вбачається, що ніяких особистих стосунків між лейтенантом Волосом з одного боку і Шведенко С. та Дементєєва Д.В.з іншого не існувало. Останні передавали Волосу пальне безоплатно, як військові посадовій особі. Очевидно, що і Волос отримував від цивільних осіб пальне безоплатно, тобто як подарунок, не у зв’язку з їх особистими стосунками, а як військова посадова особа, що знаходилась у бойовому наряді, виконуючи обов’язки старшого прикордонного наряду КрП «Майорськ», і Волос усвідомлював саме такий характер взаємовідносин.

У той же час Волос за посадою не є особою, яка повноважна отримувати подарунки для держави, територіальної громади, державних або комунальних підприємств, установ чи організацій, які є відповідно державною або комунальною власністю, а даному випадку на користь військової частини або підрозділу. Тому висновок суду першої інстанції, що безоплатне отримання Волосом пального не є отриманням подарунку для себе, а є дією по безоплатному отриманню допомоги невизначеному колу військовослужбовців, є неправильним і свідчить про неправильну оцінку судом фактичних обставин. За встановлених по справі обставин належить визнати, що Волос особисто безоплатно отримав від Шведенко С. та Дементєєва Д.В. подарунок у вигляді 50 літрів бензину, а після отримання подарунку розпорядився ним на власний розсуд, заливши у бензобак службового автомобілю. Таким чином Волос прямо порушив заборону, передбачену ч.1 ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» не отримувати подарунки у зв’язку із здійсненням такими діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави.

Стаття 172-⁶. Порушення вимог фінансового контролю

Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат.

{Стаття 172-⁶ із змінами, внесеними згідно із Законом № 1261-VII від 13.05.2014; в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1022-VIII від 15.03.2016}

· Закон Розділ VII ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

· Стаття 45. Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

· Стаття 46. Інформація, що зазначається в декларації

· Стаття 47. Облік та оприлюднення декларацій

· Стаття 48. Контроль та перевірка декларацій

· Стаття 49. Встановлення своєчасності подання декларацій

· Стаття 50. Повна перевірка декларацій

· Стаття 51. Моніторинг способу життя суб’єктів декларування

· Стаття 52. Додаткові заходи здійснення фінансового контролю

· Стаття 52-1. Особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб

Постановою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2015 року у відношенні Чумакової Тетяни Олександрівниза за ст.172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) провадження у справі закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2015 року постанова судді була скасована і винесена нова постанова, якою визнано винною Чумакову Тетяну Олександрівну у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу.

Згідно протоколу №8 від 25 червня 2015 року, складеного в.о. Артемівського міжрайонного прокурора, Чумакова Т.О., яка з 12 лютого 2015 року працює на посаді виконуючого обов’язки фінансового директора державного підприємства (ДП) «Артемсіль», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто, суб’єктом декларування та відповідальності за корупційні правопорушення, достовірно знаючи про необхідність подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік у строк до 1 квітня 2015 року за місцем роботи, в порушення вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» несвоєчасно, а саме 19 червня 2015 року, надала вищевказану декларацію до відділу кадрів ДП «Артемсіль», розташованого за адресою: Донецька область м.Соледар Артемівської міської ради, вул..Чкалова, 1-а. Тим самим Чумакова Т.О. вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 ч.1 КУпАП.

Вищевказаною постановою судді від 22 липня 2015 року відмовлено у притягненні до адміністративної відповідальності Чумакової Т.О. за ст.172-6 ч.1 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення і провадження у справі закрито. В обґрунтування цього рішення в постанові зазначено, що в діях Чумакової не доведено наявність умислу на вчинення вищевказаного правопорушення, оскільки вона не мала можливості подати декларацію у зв’язку з тим, що підприємство (компанія), в якій Чумакова працювала у 2014 році і де залишилися вся бухгалтерська документація, було захоплено незаконними збройними формуваннями, через що вона мала точних даних стосовно своїх доходів за 2014 рік.

Суддя апеляційного суду у постанові зазначив, що в судовому засіданні Чумакова не заперечувала того, що їй було відомо про необхідність подання Декларації за 2014 рік у строк до 1 квітня 2015 року і що вона дійсно попереджалася відповідними посадовими особами ДП «Артемсіль» про це, однак вона спочатку відмовлялася робити це, оскільки вважала, що не зобов’язана була подавати зазначену Декларацію у зв’язку з тим, що у 2014 році вона не працювала на цьому підприємстві, а пізніше, 19 червня 2015 року, все ж подала таку Декларацію.

Зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні свідок Тимошенко В.М., який був відповідальною особою з питань запобігання та виявлення корупції на ДП «Артемсіль», і який пояснив, що особисто попереджав Чумакову про необхідність подання Декларації до 1 квітня 2015 року. Наведені обставини свідчать про усвідомлене, умисне ігнорування Чумаковою вимог закону, яка з 12 лютого 2015 року працюючи на посаді фінансового директора ДП «Артемсіль», тобто, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» була суб’єктом декларування та відповідальності за порушення вимог цього Закону. Посилання Чумакової на неможливість подання точних даних про її доходи у 2014 році через захоплення незаконними збройними формуваннями підприємства, в якому вона працювала у 2014 році і де залишилася уся бухгалтерська документація, не могли і не можуть бути взяті до уваги, оскільки Чумаковій в силу посади, яку вона обіймала, було достовірно відомо про можливість отримання таких даних у податковій інспекції і це вона не заперечувала в судовому засіданні. Про наявність такої можливості свідчить і та обставина, що у червні 2015 року Чумакова все ж подала Декларацію за 2014 рік, в якій вказала свої доходи за цей рік.

Стаття 172-⁷. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Примітка.

1. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

{Стаття 172-⁷ в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}

Закон ст.1

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

Постановою судді Володарського районного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року Юзвінкевича Миколу Вілійовича, який є головою Зеленоярської сільської ради Володарського району Донецької області, звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП, у зв’язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням. Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2016 року постанову судді районного суду скасувано та прийнято нову постанову. Визнано Юзвінкевича Миколу Вілійовича винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП та з урахуванням ст. 36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Юзвінкевич М.В., порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», будучі сільським головою, згідно пп. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом відповідальності за порушення, пов’язані з корупцією, 29.10.2015 року приблизно о 12-00 год., перебуваючи в приміщенні Зеленоярської сільської ради за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Зелений Яр, вул. Молодіжна, буд. № 11, публічно не повідомив про наявний реальний конфлікт інтересів колегіальний орган, в якому працює – сесію сільської ради, а саме про прийняття участі в голосуванні про встановлення рангу та преміювання сільському голові, а також вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосував «за» шляхом підняття руки на вищезазначеній сесії Зеленоярської сільської ради під час вирішення питання про встановлення рангу та преміювання сільському голові.

У постанові судді апеляційного суду зазначено, що в діях Юзвінкевича М.В. є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, тобто адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які не можуть бути малозначними, оскільки вчинення вказаних правопорушень особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування підриває авторитет у суспільстві до органів державної влади та місцевого самоврядування, тому принциповість під час призначення покарання за вказаною категорією порушень є запобіганням вчиненню більш тяжких злочинів у зазначеній сфері.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19 червня 2015 року провадження в адміністративній справі про притягнення Гута Юрія Леонідовича до відповідальності за ч. 1 ст 172-7 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення. До Краматорського міського суду надійшов адміністративний протокол, складений прокурором прокуратури м. Краматорська червня 2015 року, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, Гутом Ю.Л. Як зазначено в протоколі, відповідно до рішення Краматорської міської ради № 1/VI-1 від 17.11.2010 року Гута Ю.Л. обрано депутатом Краматорської міської ради VI скликання. Він же за рішенням Краматорської міської ради № 1/VI-11 від 24.11.2010 був обраний членом постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва. 02.12.2014 року сином Гута Ю.Л. Гутом Русланом Юрійовичем до Краматорської міської ради було подано заяву( клопотання) про поновлення договору оренди землі у м. Краматорську по вул.. Орджонікідзе,1а, площею 0,0697 га. Гут Ю.Л., перебуваючи на посаді депутата Краматорської міської ради, будучи заступником голови постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва, знаходячись за адресою м. Краматорськ, площа Леніна, 2, усвідомлюючи, що Гут Р.Ю. є його близьким родичем та має особистий інтерес у задоволенні свого клопотання та відповідно у поновленні договору оренди земельної ділянки, позитивно проголосував т за таке рішення на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва. 18.12.2014 року та на пленарному засіданні 44-ї сесії міської ради 24.12.014 року. При цьому Гут Ю.Л. не повідомив Краматорську міську раду, або її секретаря про наявність вказаного конфлікту інтересів, чим порушив вимоги встановлені п.1,2 частини 1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст.172-7 КУпАП в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення від 25.11..2014 року. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що була відсутня подія адміністративного правопорушення та у діях Гута Ю.Л. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП. На обґрунтування вказаного висновку суд в постанові зазначив, що у Гута, як депутата міськради, був відсутній конфлікт інтересів та не було мети одержання неправомірної вигоди, крім того відсутній визначений законодавством порядок.

Постанововю судді апеляційного суду від 28 липня 2015 року постанову міського суду скасувано. Прийнято нову постанову, якою визнано Гута Юрія Леонідовича винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення – штраф у сумі 850 гривень. У постанові суддя апеляційного суду зазначив, що висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні Гута Ю.Л. за відсутності події правопорушення та за відсутності в його складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, є помилковими і не відповідають нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» у редакції, що діяла на момент вчинення діяння, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Ці висновки  не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції дав неправильне тлумачення норм Закону «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» і прийшов до помилкового висновку, що Гут Ю.Л., як депутат міської ради не повинен був і не міг вчинити дії, щоб запобігти конфлікту інтересів. Відповідно до ст. 4 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» депутати місцевих рад є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Відповідно до вимог ч.3 ст.8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на депутатів місцевих рад поширюються вимоги та обмеження, встановлені  Законом  України  "Про  засади запобігання і протидії корупції"

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані:

1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;

2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

 Висновок суду першої інстанції, що Гут Ю.Л. не міг виконати вказаний вище припис закону, оскільки у нього, як депутата, відсутній безпосередній керівник, і він як депутат не підпорядкований нікому, є помилковим. Здійснене судом першої інстанції тлумачення поняття «безпосередній керівник» не відповідає тому значенню, яке застосоване законодавцем у ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ст.172-7 КУпАП. Керівником є не тільки особа, якій прямо підпорядковані працівники відповідної установи та організації, а і особа, яку наділено повноваженнями по  організації роботи відповідного державного органу та органу місцевого самоврядування. Такі повноваження відповідно до ст.ст.55, 50 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» мають голова міської ради та секретар міської ради. Особою, яка організує роботу постійної комісії міської ради, згідно ч.8 ст. 47 вказаного вище Закону, є голова постійної комісії. Згідно ст.1 України «Про засади запобігання і протидії корупції» та  п. 2 примітки до ст 172-7 КУпАП, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Інтерес, щоб міська рада продовжила договір оренди земельної ділянки з його близьким родичем, який на цій земельній ділянці мав  магазин непродовольчих товарів і займався підприємницькою діяльністю, тобто діяльністю з метою отримання прибутку, є очевидним приватним інтересом Гута Ю.Л. Помилковою є висновок суду першої інстанції про те, що в діях Гута Ю.Л. відсутній склад правопорушення, оскільки рішення приймалось не ним окремо, як депутатом, а колегіальним органом – міськрадою. Міськрада складається з окремих депутатів, кожен з яких голосував індивідуально, одним з яких був Гут Ю.Л. Не має правового значення та обставина, що рішення на користь сина Гута Ю.Л. було прийнято одноголосно всіма депутатами міської ради, оскільки до початку голосування було невідомо, як проголосує кожен з депутатів.  Передбачений ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» обов’язок ужити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів і невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів є особистим обов’язком Гута Ю.Л. і мав бути ним  виконаний. Помилковим є і висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення Гута Ю.Л. до адміністративної відповідальності за ст..172-7 КУпАП, оскільки ні він, ні його близькі особи не мали наміру і не отримали за рішенням міської ради неправомірну вигоду. Главою 13-А КУпАП передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Об’єктом ст.172-7 КУпАП є порушення передбачених ст.14 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні»  заходів щодо запобігання корупції. Мета одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам не є обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 06 травня 2016 року Пономаренка Олександра Геннадійовича, 25 листопада 1973 року народження, уродженця м. Авдіївки Донецької області, працюючого секретарем Димитровської міської ради, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 325 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5525 грн. Як встановлено постановою суду, Пономаренко О.Г. вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.

Рішенням Димитровської міської ради № 7/1-4 від 18.11.2015р. депутата Димитровської міської ради Пономаренка О.Г. обрано секретарем Димитровської міської ради. Розпорядженням Димитровського міського голови № 365 від 20.11.2015р., Пономаренку О.Г., секретарю міської ради, з 19.11.2015р. встановлено 7-й ранг посадової особи місцевого самоврядування 4-ї категорії. 20.11.2015р., під час проведення 2-го етапу 1-ої чергової сесії Димитровської міської ради 7-го скликання, Пономаренко О.Г., виконуючи повноваження депутата та секретаря Димитровської міської ради, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.28, абз.1 ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», в умовах реального конфлікту інтересів, особисто проголосував за питання «Про оплату праці», що зазначено у п.18 протоколу сесії. Відповідно до рішення Димитровської міської ради № 7/1-18 від 20.11.2015р., яке було прийнято на вищевказаній сесії, з урахуванням особистого голосу «за» Пономаренка О.Г., йому, як секретарю міської ради, встановлено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50% посадового окладу, премійовано у розмірі 25% посадового окладу, а також встановлено виплачувати йому, як секретарю міської ради, виплачувати допомогу на оздоровлення при наданні чергової відпустки та матеріальну допомогу для рішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати. При цьому, в рамках своїх повноважень, Пономаренко О.Г. безпосередньо приймав участь у підготовці вказаного рішення міської ради. Зазначені надбавка та премія нараховані та отримувалися Пономаренком О.Г. з листопада 2015р. Крім цього, 09.12.2015р., під час проведення 2-ої чергової сесії Димитровської міської ради 7-го скликання, Пономаренко О.Г., виконуючи повноваження депутата та секретаря Димитровської міської ради, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.28, абз.1 ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», в умовах реального конфлікту інтересів, особисто проголосував за питання «Про оплату праці», що зазначено у п.14 протоколу сесії. Відповідно до рішення Димитровської міської ради № 7/2-14 від 09.12.2015р., що було прийнято на вищевказаній сесії, з урахуванням особистого голосу «за» Пономаренка О.Г., його, як секретаря міської ради, премійовано у розмірі посадового окладу до Дня місцевого самоврядування та у розмірі посадового окладу до Новорічних свят. При цьому, в рамках своїх повноважень, Пономаренко О.Г. безпосередньо приймав участь у підготовці вказаного рішення міської ради. Зазначені премії нараховані та отримані Пономаренком О.Г. у грудні 2015р.

Постановою судді судової палати в кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області 15 червня 2016 року постанову міського суду Донецької області від 6 травня 2016 року у відношенні Пономаренка Олександра Геннадійовича змінено. Виключено з постанови висновки щодо вчинення Пономаренком О.Г. 20 листопада 2015 року правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП. Змінено розмір адміністративного стягнення. Накладено на Пономаренка Олександра Геннадійовича штраф у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400 ( три тисячі чотириста ) гривень. Суддя апеляційного суду зазначив у постанові, що висновки суду про те, що Пономаренко О.Г., будучи депутатом та секретарем Димитривської міської ради, 9 грудня 2015 року під час проведення сесії міської ради вчинив дії ( прийняв участь у голосуванні) у умовах реального конфлікту інтересів, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими суддею та наведеними у постанові доказами. Рішенням Димитровської міської ради № 7/2-14 від 09.12.2015р., секретаря міської ради премійовано: - до Дня місцевого самоврядування у розмірі посадового окладу, за рахунок економії коштів оплати праці виконавчого комітету міської ради; - до Новорічних свят у розмірі посадового окладу, за рахунок економії коштів оплати праці виконавчого комітету міської ради. Згідно п.14 протоколу 2-ої чергової сесії міської ради VII скликання від 09.12.2015р. та пояснень Пономаренка О.Г., він прийняв участь у голосуванні про призначення йому та іншим посадовим особам міської ради премії до свят і проголосував «за». Ця премія мала індивідуальний і разовий характер. Пономаренко О.Г., приймаючи участь у голосуванні, розумів і усвідомлював, що саме він, як секретар міської ради, отримає грошові кошти у розмірі двох окладів у вигляді премій до свят. Згідно п.2 примітки до ст.172⁷ КУпАП, у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Відповідно до п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов’язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Крім цього, за змістом ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги, що дії Пономаренка О.Г. не містять складу корупційного правопорушення, оскільки він не отримав неправомірної вигоди. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Незалежно від того, наскільки, з точки зору Пономаренка О.Г., було законним і обґрунтованим винесене на розгляд сесії питання про його преміювання, наскільки очікуваним було позитивне голосування інших депутатів на пленарному засіданні сесії міської ради, він зобов’язаний був діяти у відповідності з вимогами ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», тобто не мав права брати участь у прийнятті рішення цим органом.Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії Пономаренка О.Г. по епізоду від 9 грудня 2015 року за ч.2 ст.172-7 КУпАП.

У той же час оцінка судом першої інстанції дій Пономаренка О.Г. по факту голосування на сесії міської ради 20 листопада 2015 року за рішення про оплату праці, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, є помилковим.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення(т.1 а.с.86-87), воно приймалось міською радою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» і визначало не індивідуальні одноразові виплати, а встановлювало структуру і умови оплати праці працівників Димитрівської міської ради. Воно має характер локального ( регуляторного) нормативного акту, оскільки встановило, з яких виплат складається щомісячна заробітна плата відповідних посадових осіб – міського голови, секретаря міської ради, заступників міського голови, незалежно від того, хто персонально на час прийняття рішення займає відповідну посаду та буде заямати посаду на період дії рішення. Тому прийняття Пономаренком О.Г. участі у голосуванні 20 листопада 2015 року за вказане рішення не містить ознак реального конфлікту інтересів. За таких обставин суддя апеляційного суду приходить до висновку, що по епізоду  від 20 листопада 2015 року у діях Пономаренка О.Г. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2016 року справа про притягнення Ганінець Галини Федорівни, яка працює на посаді секретаря Новодонецької селищної ради Добропільського району Донецької області 7-го скликання, до адміністративної відповідальності за ст.172-7 ч.1 та за ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) ) провадженням закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року постанову судді міськрайонного суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора на зазначену постанову – без задоволення.

Згідно протоколів про адміністративні правопорушення, що надійшли на розгляд судді, відповідно до рішень першої сесії сьомого скликання Новодонецької селищної ради від 05.11.2015 року визнано повноваження Ганінець Г.Ф. як депутата Новодонецької селищної ради сьомого скликання та обрано на посаду секретаря цієї ради, у зв’язку з чим згідно п.п. б) п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» вона є суб’єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. У цей же день, тобто 05.11.2015 року приблизно о 14-й годині, в приміщенні цієї ради на вулиці Благовісній, 3 в селищі Новодонецьку при обранні секретаря селищної ради Ганінець Г.Ф., будучи депутатом вказаної селищної ради, порушуючи вимоги ст.28 цього Закону, публічно не повідомила про наявний в неї реальний конфлікт інтересів колегіальний орган, в якому вона працює – сесію селищної ради, де вона була кандидатом на цю посаду, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-7 ч.1 КУпАП. Крім цього, у той же час і в тому ж місці вона вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів – прийняла участь у голосуванні, а саме, отримала бюлетень та проголосувала при обранні секретаря цієї ради, де була кандидатом на цю посаду, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-7 ч.2 КУпАП.

Вищевказаною постановою судді прийнято рішення про закриття провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях Ганінець Г.Ф. Це рішення обґрунтовано тим, що приписами ст.38 Конституції України встановлено право громадян вільно обирати і бути обраним до органів місцевого самоврядування, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ч.6 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить і набуває право ухвального голосу з моменту визнання його повноважень відповідної ради, має право обирати та бути обраним до органів відповідної ради. Тобто, голосування депутата за обрання секретаря сільської ради є його правом та обов’язком і участь в такому голосуванні є здійсненням депутатом представницьких повноважень, а не реалізацією її приватного інтересу.

Суддя апеляційного суду, залишаючи це рішення без змін, зазначив у постанові, що згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Під приватним інтересом розуміється будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, а реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. В протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що суть правопорушення з боку Ганінець полягала в тому, що вона, будучи обраною депутатом селищної ради і кандидатом на обрання секретарем цієї ради, публічно не повідомила сесію селищної ради про ці обставини, які утворювали конфлікт інтересів, і взяла особисту участь у голосуванні з цього питання. У той же час, згідно ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар селищної ради обирається радою з числа її депутатів за пропозицією голови цієї ради. Таким чином, наведені положення Закону прямо передбачають, що кандидатом на посаду секретаря ради може бути лише депутат цієї ради, у зв’язку з чим необхідність публічного повідомлення кандидатом сесію про ці обставини позбавлена будь-якого сенсу і правового значення у зв’язку з їх очевидністю і необхідністю виконання цієї норми закону. Тобто, виходячи з наведених положень закону, висунення певного депутата селищної ради кандидатом на посаду секретаря ради пов’язане з необхідністю виконання радою своїх повноважень та обов’язків як органу місцевого самоврядування і є публічним, а не приватним інтересом. Крім цього, згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат має право обирати і бути обраним до органів відповідної ради, і в разі обрання депутата до органів ради, зокрема, секретарем ради, він має виконувати відповідні функції, повноваження та обов’язки, передбачені ст.50 «Про місцеве самоврядування в Україні» в інтересах ради і громади селища. Тому посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що приватний інтерес Ганінець полягав в тому, що в разі обрання її секретарем ради вона набувала посаду в органі місцевого самоврядування, можливість отримання заробітної плати, відпустки, рангів та категорій не можуть бути визнані обґрунтованими.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-8 та 172-9 КУпАП, в апеляційному порядку у 2015 році та 1 половині 2016 року не розглядались.

5. Висновки:

З метою покращення якості розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, однакового застосування закону пропоную:

- Обговорити результати аналізу на нараді суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.

- Провести навчання з суддями місцевих судів на наступних семінарських заняттях за темою « Судова практика розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією» з використанням матеріалів проведеного аналізу.

Суддя апеляційного суду В.П. Огурецький